Не знаю що робити з цим станом, постійна втома, не бажання до життя, нічого не приносить задоволення

Вже певно як пів року немає настрою від слова зовсім, антидепресанти не допомагають, проходила лікування в невропатолога, мій діагноз невроз нав'язливих станів і окр, після лікування нав'язливі думки, тривога, та боязнь суспільства, страх до чогось нового пройшов. Але жаги до життя як не було, так і немає, хоча все добре, батьки живі є друга половинка. Але я не відчуваю себе потрібною, здається, що я роблю тільки гірше, низька самооцінка, постійне принижування і обезцінення себе, навіть якщо мені роблять компліменти, чи менн хвалять за щось, я це не сприймають всерйоз, а думаю, що мені так кажуть, щоб в мене просто з'явився настрій. Такий стан уже зовсім давно, можливості і коштів сходити до психолога немає, також боюсь це все розповідати, тому що всі мої проблеми і переживання всі близькі обезцінюють(все в тебе добре, не можу тобі бути погано, всі живі здорові, руки ноги є, так чого плакати) боюсь перед кимось показувати свої справжні почуття, коли з кимось посміхаюсь, хоча на душі боляче, плачу тільки на одинці, забила на себе, закинула спорт, почала переїдати, ніяк не можу прийняти своє тіло. Коли було боляче, щоб заглушити душевну біль різала тіло. Не одного разу були думки про самогубство. Одного разу хотіла покінчити життя, але не вистачило сили це зробити, возненавиділа себе ще більше, що слабка. Коли мені мені дуже погано в думках подзвонити на гарячу лінії, але кожного разу зупиняю себе, тому що боюсь відкриватись людям. І не знаю як з цим справитися, всі мої власні спроби були марними, вже не один раз пробувала брати себе в руки. Зараз навіть немає ні бажання ні сил, тому що все одно здамся. У мене вже як 2 місяці безсоння, я або не сплю взагалі нормально кілька днів, або сплю по пів дня в день, немає бажання щось робити, постійне виснаження, втома, болі у всьому тілі, постійні болі в животі. Якщо я щось роблю, помічаю тільки погане, здається, що я нічого не вмію, у мене нічого не виходить, я нікчемна, жити далі так не можу... Наперед дякую за підтримку і допомогу