Live:
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 17 minutes тому: «Вітаю ! Те, що Ви описуєте, схоже не на звичайну втому чи «лінь». Коли людині важко поїсти, випити води, прийняти душ, встати з ліжка, а сил практично немає — це стан, у якому не »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 4 hours тому: «Доброго дня! Спробую висловити свою думку дуже коротко. Як на мене, Ви самі дуже точно визначили причину того стану, в якому зараз перебуваєте: "Коли спав весь цей «шум», оголила»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 5 hours тому: «Доброго дня! Співчуваю щодо Вашої киці. Сама дуже люблю тварин і знаю, як їх втрата може боліти... На мою думку, те, що з Вами відбувається - це психосоматичні прояви: "Почалос»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Grigorii Age: 17

Боюсь выйти из дома, страх людей.

Здравствуйте, я в последнее время очень сильно боюсь людей. Точнее, не из самых, а их насмешек. Вот мой типичный раз, когда я вышел из дома, скажем в магазин: выхожу, если на около подъезда стоят люди, они в 90% посмеются из меня , прохожу мимо очень напряжённый и это ещё один повод для насмешок. Смеются в основном потому что, у меня походка слишком крутая ( как я расслышал недавно разговор людей позаду меня на улице ), честно, я не хочу так ходить, но и по-другому я не умею. Возможно, это из-за того что почти всегда дома, выхожу редко, и ещё часто смотрю всякие мотивационные ролики, по типу: ты добьешься успеха. Ещё плюс к этому в школе меня не любят, со мной нормально общаться не могу, ибо я странный, я на них осуждающе смотрю, ибо не доверяю им, да считаю что они отбросы которые кроме зла, ничего сделать не могут. А с родителями это отдельная тема, отец пьёт, ему все равно на меня, мама иногда поможет, иногда нет. Но, точно знаю, что если расскажу проблемы им, то лучше не станет, только ещё раз посмеются, и скажут: ты что здурел? Как ты в магазин пойти не можешь? Ну и, проблемы они не увидят, даже если в той магазине буду краснеть, реветь, трястись, думаю тут всё понятно. Собираюсь как-нибудь практиковаться, выходить на улицу, и пытаться быть расслабленным, и хоть как-то менять походку. Очень хотел бы, чтобы со мной был кто-то рядом, из моих товарищей, но у них свои дела, да и ещё помогать мне с этим делом, они точно не захотят. Ну, заключение: с меня смеются, смотрят иногда как на ничтожество, с жалостью, и чувствуют превосходство. Как лечить, я уже не знаю , к психологу возможности пока нет пойти.. я на вас очень надеюсь. Ибо я уже боюсь почти всех, боюсь что на меня посмотрят и увидят что то не ладное.. спасибо
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.