По розумові - відмінниця. По життю - двоєшниця.

Мені 35 років. Так склалось життя, що я залишилась одна, без чоловіка, без дітей. Живу на маленьку зарплату лікаря, на зйомній квартирі. І матеріальне становище дуже скрутне, буває так, що залишається 5 гривень, або приходиться записуватись у магазині. І характер такий непробивний. Я відмовляюсь від тих 50 гр, які мені дають інколи, хоча у самої є тільки 20 гривень у гаманці для прожиття. У мене не повертається рука взяти ці гроші. Тато вчив нас жити чесно. Так і він і я прожили чесно, але у бідності. Мені дуже важко.
Якось так все безнадійно стало. Я уже перестала вірити в щось краще.
Я соромлюсь сказати, щоб мені дали на заміну медсестру, тому що моя пішла у відпустку, поїхала у Єгипет. Я сама приймаю по 40-50 людей. Мені складно. І знаючи мій характер, начальство мені часто відмовляє у чомусь. Якісь курси, премії мені дають уже в останню чергу. Моя доброта уже мене дістала. І нерішучість. Я зроблю другим добре , собі в ущерб.
У школі,інституті я була відмінницею, а ось по життю - двійка. Не вмію виживати. Добре , поки у мене батьки живі. Як них не стане,я не знаю. як я буду жити. Мені страшно залишатись у такому світі, де один одного з*їдають, переступають. А я так не вмію. Я не вмію заробляти гроші. І бачу, що не знайшлось мужчини чи сім*ї , щоб хоч на когось покластись. Я розумію,що мені прийдеться виживати самій, в матеріальному плані.
Піти в приватну якусь лікарню - можна. Але - де жити? Житло у містах дороге. Та і складно,напевно, буде знайти роботу з моїм характером. На жаль.
У мене якось опустились руки. Я молода неодружена жінка, ще жити і жити. А я - бачу, що перестаю за собою слідкувати, починаю заїдати, інколи і випиваю ( Життя якось зовсім не так склалось, як хотілось.
Я розумію, що не прийде добра Фея і не дасть мені гроші, житло, не змінить мій характер. Що це я маю якось сама робити. Можливо є якісь лінії безкоштовної психологічної допомоги, можливо є якісь інші способи отримати підтримку. Щоб я хоч не залишилась сама, один на один із своїми переживаннями. Якби хтось був, хто мене вислухає, підтримає, чи ще щось - мложливо я і зробила хоч якісь кроки, щоб почати Жити.....