Live:
Сергій Юрійович Половітько
Сергій Юрійович Половітько 1 second тому: «цитата: «Доброго вечора. Маю стосунки з дівчиною, я освідчився, проте останні 5 міс. ми живемо окремо, до цього після освідчення проживали із моїми батьками, просторий будинок, окр»
Сергій Юрійович Половітько
Сергій Юрійович Половітько 1 second тому: «Знаєте, ви праві. Хоча вам зараз може бути складно - якщо ви дійсно вигоріли і все що ви описуєте про це, без енергії досить важко розбиратись. Але, дійсно, варто знати сенс, щоб ц»
Сергій Юрійович Половітько
Сергій Юрійович Половітько 1 second тому: «Я дуже залежна від свого партнера. він не дзвонив, довго відповідає, ігнорує, холодно спілкується — у мене падає настрій, мені стає сумно, я починаю переживати, хвилюватися і додум»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: New Age: 32

Пусто в душе-апатия

Здравствуйте! Меня зовут Юлиана, мне 32, есть ребенок 1.5 года, живу с парнем,33 года, но мы не женаты. Мы общались пару лет, был секс периодически. Я влюбилась изначально, что было удивительно, учитывая, что предыдущие мои сесилетние отношения закончились предательством-стал жить с моей лучшей подругой. Но мой новый парень не стремился к отношениям, так как тоже имел печальный опыт. Меня он не любил никогда, мне кажется. При этом был только со мной, хоть мы и не жили вместе.Я забеременела. Замуж он меня не позвал, всю беременность я прожила отдельно-жила сама, снимла квартиру. Потом съехались, но жизнь изменилась совершенно. Я с ребенком 24 часа в сутки, секса нет, мы почти не разговариваем и тд. Он очень любил свою девушку, которая предала его, и он теперь стал совершенно закрытым человеком, н каких теплых эмоций, поцелуев, ласки/заботы не дождешься от него. Я и сама стала черствая, грубая, не живая с ним. Плюс ребенок забирает все силы. Раньше я была не очень общительная, но в принципе любила себя, занималась всякими интересными делами, увлечениями и тд. Теперь мне тошно от себя и от него. Вроде как и хочется наладить отношения, ребенок же, да и мы дружили так крепко, нравились друг другу. У меня нет возможности ходить куда-то, общаться с кем-то-тол ко ребенок. Он отсутствует почти всегда-рабоиает. А я, как зомби, ничего не хочется, нет сил, а главное желания. Мы даже не разговариваем. Он не понимает меня, я виню его во многом. Говорит, что от меня сплошной негатив. Это правда. Раньше думала заняться своим делом-люблю всякие поделки делать руками. Нет вдохновения и желания жить.
Что мне делать, откуда черпать силы и энергию? И ребенок не в радость, хотя я ее так хотеоа-именно от него. Отношений по сути нет, сожительствуем. Стоит ли пытаться что-то наладить или лучше расходиться? Или подождать, пока дочка подрастет, пойдет в суд, а я на работу и жизнь наладится?)
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.