Как жить эту жизнь?

Я навіть не знаю що написати.... все що можу сказати, я не вмію спілкуватись, жити в соціумі, скоріш за все мені це непреємно, я відчуваю себе некомфортно. За 6 років університету я обзавівся 1 другом, і 29 знайомих, саме та кількість студентів яка є в моїй групі. Коли хтось розповідає скільки в нього друзів, скільки знайомих подруг, мене це просто починає злити, я не можу зрозуміти чому одноим легко найти друзів, а іншому ні. Дівчата це взагалі окрема мова. Мені легше поїхати на війну чим заговорити з дівчиною. Чому ? Я не знаю. Якщо все таки вдається заговорити з кимось, це бесіда в одну сторону. Я можу тільки підугукати, або піддакувати. Та зрештою у спілкуванні з хлопцями те ж сами. Якщо у мене симпатія до дівчини, то це розмова 1 хвилини, після чого мені хочеться віддубасити себе. Зазвичай після такого я цілий день проведу "в собі".
Але інколи, після застілля,особливо потужного, я можу стати цікавим співрозмовником. Ось така проблема... 23 роки, все шо я маю це багаж комплексів.