Live:
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 3 hours тому: «Вітаю! цитата: «як позбутись звички впиватись ногтем в шкіру під час емоційної розмови чи критики а після кусати себе щоб заспокоїтись» Схема допомоги собі в таких випадках прибл»
Віталій Вікторович Бондарчук
Віталій Вікторович Бондарчук 6 hours тому: «Більш важливим і логічним буде віднайти першопричини і саме з ними почати працювати. Тому що, те що ви описуєте є всього лише наслідком і симптомами цих першопричин»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 7 hours тому: «Вітаю ! Те, що Ви описуєте — коли під час критики чи емоційної розмови хочеться впитися нігтем у шкіру, а потім вкусити себе, щоб заспокоїтися, — схоже на спосіб, яким Ваш організ»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Леонид Age: 24

Брошенный за борт

У меня период с 17 лет до сегодняшнего дня - вырван из жизни. Помню только больницы, операции и боль. 2/3 всего этого времени я просыпаюсь с мыслью быстрее уснуть в надежде, что завтра будет чуть по лучше. В итоге имею за спиной опыт из абсолютного ничего: скудные социальные навыки, практически никакого опыта работы. Мне становится грустно, когда я наблюдаю за своими знакомыми, которые за это время смогли как-то обустроиться и обзавестись семьей(хотя это и не является показателем успешности для меня). Я же остался на уровне 17 летнего подростка. Я заметил, что мне даже девушки нравятся которые выглядят на 15-17 лет. Абсолюнто без какого либо сексуального подтекста. Вероятно мне подсознательно хочется вернуть атмосферу того времени. На фоне этого я чувствую себя еще и старым, от чего становится еще страшнее. Прошлым летом удалось так детально всё это обдумать, что само лето превратилось в депрессивное расстройство и ежедневные ПА на 4 месяца. После этого пересмотрел всю свою жизнь. Стал больше наплевательски относиться к ней. Это помогло. С тех пор ни одной ПА и очень редко намеки на начинающуюся депрессию. Теперь стараюсь жить одним днем. Да, прям как в детстве, только болит всё.
Вопрос вот в чем. Если откинуть всю эту ерунду о том, что каждая человеческая жизнь важна, бла бла бла и взять меня, как генетический мусор(если бы я жил даже лет 100 назад, я бы уже в 20 лет червей под землей кормил), на сколько моя жизненная позиция является адекватной? Как вообще жить вот такому вот мне, в вот таком вот мире и в таком состоянии? Без планов, целей и всего остального. Да и какие могут быть планы, когда единственное мое желания - провести хотя бы пару дней без боли. Очень сомневаюсь, что смогу дотянуть даже до 30.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.