Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 1 hour тому: «Понятие "красота" очень субъективное. Для кого-то человек не очень хорош собой, а для кого-то этот же человек прекрасен. В человека важна его уникальность, а не какие-то там миф»
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 3 hours тому: «Добрый день. Рекомендую начать с изучения того , как вы видите самого себя. Потому что сейчас главный барьер - не отсутствие опыта, а убеждение, что с вами что-то не так. Для нач»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 4 hours тому: «Здравствуйте. Смотрите, вам пришлось через многое пройти. А сейчас к этому добавились обстрелы, недосып и сильный стресс. Всё это может провоцировать панические атаки. Разобраться»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: nikd8c Age: 25

Не переношу своїх дітей, не маю до них терпіння. Хочеться здохнути від того, що я їх так мучу(

Добрий вечір.
Навіть не знаю з чого почати. Я, як мачуха власним дітям( Коли вони не сплять, постійно мені заважають, мене дратує, що потрібно їх годувати, доглядати, бавитись, лікувати, гуляти, купати... взагалі ними займатись. Мені з ними нудно, для мене це все пуста трата часу, хоч і сказати конкретно чим би я хотіла займатись теж не можу. Нічого не хочу. Не хочу сім\"ї, дітей, обов\"язків.
Я, як звірина, кидаюсь на них, вони мене бояться. Старший, видно, що намагається догодити, але я вічно незадоволена, не хочу його хвалити, розвивати, хочу тільки щоб рот закрили і не напрягали. Зараз старший мав би в садок ходити, так він 2 дні в садочку потім тиждень хворий, ще й мала підчіпляє його болячки, і я також. А коли ще і я хвора, так ще більше вити хочеться...
Чоловік з ними ні в чому не допомагає, його ніколи дома немає, приходить, коли вони вже сплять. На вихідних може трохи допомогти, але не довго, і то в той час я мушу чи прибрати чи їсти приготувати. Бере няню на кілька годин в день, щоб вона хоч погуляла з ними, але не завжди. Залежить від настрою і моєї поведінки, так би мовити.
Одним словом, мене найбільше лякає моя жорстокість до дітей. Можу вдарити де попало, верещу, як недорізана свиня, так, що голос зриваю. Морально їх добиваю, штовхаю, пиляю...
Пам\"ятаю моя мама зі мною така завжди була, навіть зараз вічно задовбує, постійно я мушу перед нею відчитуватись, вічно мені приказує що я маю робити і біситься, коли я її не слухаю. І я бачу, що поводжусь, як вона зі мною і ненавиджу себе за це. Інколи уявляю, як я дітям ноги і руки ламаю, чи головою об стінку запускаю, а потім себе ріжу, к чортової матері. І це все в тисячі разів гірше відбувається в моїй голові, ніж я тут описую(( Просто хочу здохнути, щоб дітей не мучити, і не знаю де взяти сили, щоб покінчити з тим всім(( Коли мене не стане, всім буде тільки краще, навіть щасливі будуть... Але де взяти сили?
Чому я така зі своїми дітьми? Хіба вони заслужили таку жахливу маму?
Допоможіть мені! Підкажіть що робити?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.