Безсилля

Хочеться сховатися від усього світу, щоб ніхто не турбував. Закритися і щоб була тиша. А робота щоб була не нервова, і відповідальність невелика, щоб у разі чого не було непоправимих наслідків, бо інакше моя нервова система не витримує. Хочеться щоб все було стабільно, нічого не змінювалось. Хочеться не тривожитись, що щось має статися, що знову буде якась проблема, яку треба вирішити, хочеться впевненості, що все буде добре, бо знову ж таки нервова система не витримує більше. Чому може бути такий стан? Це не дуже нормально. Хочеться якогось безпечного місця і спокою. Нічого не можу нового вчити, не можу себе заставити, це адські зусилля. Таке відчуття наче я безсила, наче вижата, наче в мене нервова система ледь тримається, щоб не поїхати, і яке там щось вчити чи робити, я ледь тримаюся. Наче зруйнована всередині. Не знаю чис зайнятися в цьому житті, здається, що я завжди буду себе погано почувати, чим би я не займалася. Мені завжди тривожно і погано. І від цього сумно. Відчуваю безвихідь. Що б я не робила, у мене завжди все погано. Моя нервова система дуже слабка, навіть коли все добре я тривожусь і усе здається погано, а коли ще і проблеми нависають, то я настільки за все переживаю, що здається, що наступив кінець, я не можу нічого робити, хожу наче мертва, плачу. Де знайти спокій? Що зі мною не так?