Як сказати татові щоб не пив?

Доброго вечора, шановні психологи.
Я і мій батько не надто близькі, але спілкування підтримуємо. Зізвонюємось декілька раз на місяць, я його запрошувала на важливі для мене події - випускний, розпис, вінчання. Вони з моєю мамою розлучились коли я йшла у перший клас, мені мало виповнитись 6. Ініціатива розлучення була мамина і я так розумію тато був на неї ображений. Я не спілкувалася з ними після цього до своїх 9 років. Ми всі з однієї області, але він з іншого міста у 100+ км. Мама не забороняла, просто він чи надто молодим був і було море по коліна чи така обіда сильна на маму, но навіть коли він їхав навідувати своїх бабусю з дідусем у той час, то проїжджав біля нашого будинку но мене не провідував. Потім після 9 років, було пару раз , що я їхала до нього на літо, на тиждень макс. Я там страшенно сумувала за мамою і своїм домом. Тато жив тоді і живе зараз з батьками (наразі з мамою своєю, бо дідусь вже помер). Він не влаштував власного життя, кар’єри, власного житла. У нього є брат, у якого щасливий шлюб, дві доньки, він працює і живе за кордоном, повна протилежність батька мого. До чого я веду… тато самотній, я це відчуваю, відчуваю, що він нещасний. Він живе з бабусею, яка вже має старческий маразм, працює водієм, зранку йде , ввечері приходить. Бабуся вже не готує, не прибирає…я декілька раз йому звонила вечером, так він каже приїхав з роботи і сидить в гаражі. А я чую по голосу, що він вже випивший. Одного разу була проїздом у нього в місті і вирішила заїхати , я попередила, що заїду… я була із своїм чоловіком…і він зустрів нас пʼяним, це був вихідний від його роботи день. Я відчуваю, що він спивається і не знаю, що робити… бо я з ним не надто близька, ми не говоримо по душам, коли у мене були особисті проблеми (я втратила дитину на 8 місяці) і я приймала антидепресанти то він робив вигляд, що у мене нічого не сталось, бо не знав, як зі мною говорити про це. Ну і звісно він не провідав мене у такий важкий для мене період, але я не ображаюсь. Я не знаю, як я можу зарадити його алкоголізму, я дуже боюсь за нього, за його життя бо він має відповідальну роботу, він водій фури. Я розумію, що повністю взяти його під контроль я не можу , бо не живу з ним, бачимось ми вкрай рідко, приїздити до нього і бути там я можливості не маю, так як сама маю чоловіка, ми дуже хочемо дитину і всі наші ресурси спрямовані на це, але поки в нас не виходить. Я не знаю, що мені робити, що я взагалі повинна, як його дочка робити в такій ситуації, порадьте будь ласка.