Як пережити зраду

Зрада як криза у стосунках

Шановний читачу, вітаю вас! Тема, про яку піде мова у цій статті, — подружня зрада.

Як пережити зраду чоловіка чи дружини? Як пробачити зраду улюбленій людині та чи варто прощати? Потрібно простити чи хочеться простити зраду? Розцінювати це як зраду чи чи є тут інші сторони?

Але найголовніше — як мені у цьому всьому жити? Важко й непросто, у душі — невідомо що коїться, і не знаєш, куди подітися від болю, сліз, розчарування та страху втратити коханого чи самій його відштовхнути зі злості та ненависті. По-різному буває. Від ревнощів можна багато чого «накоїти», впасти в параною, обшукувати все удома, прослуховувати, стежити… Ну, словом — як хто справляється, як хто може.

Одним словом, це точно стресова ситуація. Особливо коли несподівано й нібито нічого не передвіщало таких подій… Самій доводилося переживати подібне, ще й не бувши знайомою з психологією…

По суті, подружня зрада — це неминучий етап розвитку стосунків майже кожної сім’ї, це криза, яка просуває стосунки в іншу точку чи на інший рівень, хоч як сумно це звучить.

Шлях до зцілення: проживання емоцій

І перше, що я радила б вам зробити, — прислухатися до себе, поставитися до себе дуже дбайливо, але дати волю почуттям і просто пережити це, пережити з усією повнотою. Навіщо? Аби потім змогти відпустити це, а не жувати ще рік (а то й довгі роки) і не перетворювати це вже на захворювання, пухлини, депресії тощо. Список може бути довгим, повірте… Можна ще цю незавершену ситуацію програвати знову й знову вже у нових стосунках.

А що означає пережити? Саме тут хочу зупинитися докладніше.

Дуже важливо відразу нічого не робити, не вдаватися до жодних дій і не з’ясовувати, хто винен і чому — залиште це на потім. Спочатку дайте волю почуттям — УВІЙДІТЬ У ДОБРИЙ І ЧЕСНИЙ КОНТАКТ ЗІ СВОЇМИ ЕМОЦІЯМИ ТА СВОЇМ ТІЛОМ — воно мудре й згодом підкаже, що робити! Головне — не поспішати й розуміти, що «я маю право переживати будь-які почуття стільки часу, скільки мені потрібно». Не осуджуйте себе й тим більше не діліться цим із тими, хто може це зробити. На цьому етапі дуже важливо виговоритися, висловити все, що на душі лежить — ідеальний варіант зробити це у психолога, але якщо такої можливості немає, то поділіться з другом (подругою), якому заздалегідь скажіть, що порадам не потрібні, а просто побудьте поруч і вислухайте мене.

Що відбувається у цей момент — ви, як глечик, зараз переповнені нестерпними емоціями, почуттями, і ваше завдання у діалозі — дозволити собі вилити їх (виплакати, викричатися, розізлитися, відбоятися, відгорювати — це може бути що завгодно). Після такого діалогу (одного чи багатьох) зникне верхній шар почуттів, а під ним ви виявите вже інші переживання та емоції, які й підкажуть вам, що робити далі.

Наприклад, якщо ви відчуваєте злість, обурення, обурення, лють, дайте волю — розізліться, висловите все, що накипіло! Найімовірніше, паралельно з цим будуть звинувачення, претензії, докори, але важливо все це виговорити з психологом. Можливо, це буде зустріч із болем, страхом чи соромом (на це піде кілька сесій або більше). Далі можна подивитися, які почуття з’являтимуться — можливо, це втома від стосунків із цією людиною, холодність, відстороненість, втрата інтересу, або виявиться, що це просто звичка бути поруч, смуток від того, що все давно минуло. А може, навпаки, ви все ще кохаєте його (її), і є місце теплу та ніжності, і в цьому можна черпати сили для прощення чи побудови нових, більш усвідомлених стосунків… Можливо, ви лише зараз зрозумієте, як ця людина дорога й цінна вам, а у метушні побуту ви просто забули про це. Просто не «видихнувши» перші емоції, ви й не зможете відчути справжні.

Дуже часто у цей період втрачається довіра до партнера, і вона не виникне знову сама, поки ви не заговорите з ним про свої почуття. Я хочу звернути увагу на почуття, а не на думки, звинувачення та оцінку дій чи оцінку самої людини.

Комунікація замість звинувачень

Зараз я продемонструю (трохи пофантазую):

•  Суко, ти мені все життя зіпсувала, молодого тіла захотіла… (оцінка + звинувачення + докір)
•  Гад, мерзотник, як ти міг, адже я тобі вірила, мерзотник, як мені жити після цього? (оцінка + звинувачення + докір)

Що відбувається у цей момент? Поставте себе на місце людини, яка слухає. Що з вами роблять ці слова, якою ви себе відчуваєте? Я відповім: слова викликають відчуття нікчемного, мерзотника, якого неможливо виправдати та пробачити! Почуття провини неосяжне! Сором захльостує!

Прислухайтеся до себе, експериментуйте… Хіба з такої позиції ви можете щиро просити вибачення? Виражати жалість? Бажати загладити провину не зі страху бути відкинутим і розтоптаним? У цьому місці у вас є бажання щиро зрозуміти почуття свого партнера? Обійняти його та сказати: «вибач, рідна (рідний)!»? А що хочеться робити вам у цій ситуації? Я відповім — виправдовуватися, або при сильному натиску самому нападати, зустрічно звинувачувати, або просто втекти тощо.

Адже тут чудово чути, що за цими словами дуже сильні емоції, але про них не сказано жодного слова — а це дуже важливо. Адже лише озвучивши свої почуття (ризикуючи відкритися), ви можете розраховувати (у цей момент ви даєте йому шанс), що ваш партнер наважиться розповісти про свої почуття. Насправді, саме це вам і потрібно — ЦЕ Й Є ЛІКУВАННЯ — щире каяття партнера та висловлення жалю за те, що сталося, саме це дозволить вам пробачити й оживити ті почуття між вами, які залишилися. У цьому місці може з новою силою відродитися любов і довіра одне до одного, тут виникне справжня близькість. А далі рішення, що робити, прийде само собою…

Приклади висловлення почуттів

Про висловлення почуттів, наприклад (це не фантазії, а мій досвід та досвід клієнтів):

•  Ти завдав мені болю, моя душа розривається… і я охоплена люттю до тебе.
•  Образа й біль не дають мені жити.
•  Я приголомшена й збентежена, не можу довіряти тобі.
•  Мені дуже погано, все горить усередині.
•  Я розгублена, і я не знаю, що робити далі. Мені страшно. Це кінець?
•  Для мене все зупинилося, я в паніці…

Що відбувається у цей момент: ви точно говорите про свої переживання, про те, що зараз відбувається з вами, і ваш партнер у такому діалозі може щиро відгукнутися та співпереживати, відчути ваш біль і розділити його, і тоді він стане переносимим, не буде повертатися знову й знову.

Особисті рішення після зради

Не орієнтуйтеся на поради інших — вам це навряд чи допоможе, лише ще більше заплутає, а то й принизить, ввергне у ще більшу травму та породить неправильні дії чи бездіяльність. Ваш досвід і випадок дуже індивідуальні та неповторні. Поради — це «застиглі» переконання інших — вони вам ні до чого! Пройдіть зі своїм партнером свій шлях.

І наостанок, сподіваюся, ви дочитаєте, якщо вас досі мучить питання — що робити? чи варто прощати зраду? чи можна пробачити зраду? і хочеться готового рішення, то, по-перше, спробуйте розділити відповідальність зі своїм партнером щодо того, як бути далі? Що зміниться у ваших стосунках?

Якщо хочете пробачити всім серцем, то так і робіть, це ваше рішення пробачити — нелегко, але мудро.

Якщо хочете гордо піти чи вигнати свого партнера — робіть, головне, щоб це був ВАШ ВИБІР, а не тому, що ви не можете по-іншому (гордість не дозволяє, перед оточенням соромно тощо). Нікого не слухайте, робіть так, як вважаєте за потрібне, як відчуваєте у душі, як можливо у вашій ситуації, ну й про реальність не забувайте…

Психолог, гештальт-терапевт Київ, Чвалєва Людмила.