Що важливо знати про психологічну травму
ТравмиУ статті
Травмуючий досвід може складатися з однієї ситуації або кількох тривалих і/або повторюваних, які здатні призвести до повного пригнічення здатності людини інтегрувати думки та переживання, що виникли в ній. Це призводить до серйозних негативних наслідків на тривалий час. Травма може бути спричинена низкою подій, проте існують деякі спільні аспекти: відбувається порушення усталених уявлень про світ і права людини, які призводять до стану крайньої невпевненості (розгубленості) та порушення відчуття безпеки. Щоб мати потенційно травмуючий вплив, подія має становити загрозу для цілісності особистості, перевищувати її можливості реагування, виникати раптово й неочікувано, супроводжуватися почуттям жаху, біди, жаху, самотності, відмови тощо.
Визначення та ознаки травми
Готфрід Фішер та Пітер Рьєдессер дають таке визначення: «Травма — це життєве переживання дисбалансу між загрозливими обставинами та індивідуальними можливостями їх подолати, що супроводжується почуттям безпорадності та незахищеності та спричиняє тривале потрясіння у розумінні себе й світу».
Типовими причинами психологічної травми є: сексуальне насильство, переслідування, насильство в сім’ї, напади, аварії, катастрофи, війна, взяття в заручники, будь-які інші загрозливі для життя ситуації або, якщо людина стала свідком якогось важкого події, особливо в дитинстві, а також природні явища: землетруси, виверження вулканів, повені, цунамі.
Поняття травми відносне, адже різні люди можуть по-різному реагувати на одну й ту саму подію. Для однієї людини вона може бути травматичною, а для іншої — стресовою. Це залежить від психологічної вразливості, захисних механізмів особистості та зовнішнього середовища.
У цій таблиці наведено основні відмінності травми та стресу.
| Стрес | Травма |
|---|---|
| Людина має вибір, як реагувати. | Свідомий вибір реагування відсутній. |
| Людина обирає: боротися чи відступити. | Впадіння в стан заціпеніння або фрагментація психіки. |
| Мобілізація енергії. | Демобілізація, зниження чутливості. |
Фізіологічні механізми травми
Що відбувається під час травми.
Нова інформація, що надходить із зовнішнього середовища, зазвичай зберігається у довготривалій пам’яті. У травматичних ситуаціях інформація про навколишнє середовище, минаючи кору головного мозку, передається в лімбічну систему, яка відповідає за інстинктивні захисні механізми поведінки (задіяні таламус і мигдалеподібне тіло, яке відповідає за агресію, обачливість, страх, почуття, відчуття). Тобто інформація ніби проходить перевірку на небезпеку, і якщо вона підтверджується, мигдалеподібне тіло припиняє взаємодію з гіпокампом — зоною, що відповідає за довготривалу пам’ять.
Отже, коли йдеться про травматичну ситуацію, яку неможливо зупинити або уникнути, збереження в довготривалій пам’яті не відбувається, подія залишається у прихованій/руховій пам’яті. Відбувається розділення систем пам’яті в мигдалеподібному тілі та гіпокампі, що не дає можливості зберігати свідомі спогади про травматичну ситуацію як цілісний досвід. Механізм виживання переважає над запам’ятовуванням.
Таке розділення призводить до того, що з часом, коли спрацьовують певні тригерні механізми й у пам’яті людини виникає травмувальна подія, мигдалеподібне тіло розпізнає це як небезпеку, зв’язок із гіпокампом знову розривається, як це відбувалося в реальній травматичній ситуації, і формування сигналу про те, що тривога хибна та реальної загрозливої ситуації немає, не відбувається.
Це дозволяє пояснити нав’язливе повторення та різноманітні патологічні явища, що супроводжують психічну травму.
Реакція на травматичну подію.
Типи реакцій на травму
Після потрапляння в травмувальну ситуацію виникає:
- Гостра реакція. Реакція застигання (парасимпатична нервова система), людина може впадати в ступор (когнітивний, емоційний, руховий) або реакція нападу/втечі (симпатична нервова система), панічна втеча, а також неврологічні прояви (приступ істерики, фобія) і навіть психотичні (марення, дезорієнтація).
-
Відстрочена реакція настає через 2–3 дні й може тривати до місяця, має затяжний характер. Травмувальна подія може сприйматися як:
- хвиля гострого стресу (переживання травми, безсоння) поєднана з тривожними симптомами (відчуття небезпеки, тривоги);
- шок або емоційний хаос;
- депресивні симптоми (відчуття безпорадності, дезорієнтація, криза сенсу життя).
- Надзатяжка реакція — 7–10 років після травми. З часом реакції можуть проявлятися у вигляді таких симптомів, як гіперзбудження (збудження, тривога), повторювані нав’язливі спогади, нічні жахіття, дисоціація, уникнення (ситуативна, соціальна тривожність). Ці прояви відповідають симптомам посттравматичного стресового розладу (ПТСР). Такий стан може стати хронічним, на тлі якого виникнуть інші проблеми (алкоголізм, депресія, тривожність, порушення сну, соматичні захворювання).
Наслідки та симптоми травми
На що зазвичай скаржаться люди, які пережили травматичні епізоди.
- Тілесні симптоми, втома, брак сил. Велика кількість ресурсів витрачається на забезпечення витіснення, на життя сил не залишається.
- Інтелектуальні. Важко зосередитися, легко відволікаються.
- Соматичні прояви. Порушення сну (безсоння, жахливі сни, наприклад, хтось переслідує, наздоганяє, але самого травмувального моменту не відбувається), несвідоме продовжує демонструвати загрозу.
- Дуже часто у мовленні вживається слово «РАПТОМ».
- Порушення харчової поведінки, людина може їсти багато й не поправлятися.
- Постійна присутність тривоги (порушується довіра до людей і світу, він стає небезпечним).
- Виникаючі м’язові болі за відсутності фізичних навантажень.
Неправильна допомога або її відсутність може призводити до девіантної та асоціальної поведінки, неврозів, психосоматичних захворювань, суїцидальних дій. Чим раніше людина звертається до фахівця, тим легше й простіше проходять основні симптоми та переживання, і тим менша ймовірність виникнення важких станів.
Сімейний психолог у Києві, Аліна Гулян
