Життя минулим...

Це триває вже 2,5 роки... Хоча я розумію, що все це безглузде, проте нічого не можу з собою вдіяти! 2,5 роки ми мучимо один одного ... на відстані. Я його дійсно кохаю... Думаю, він теж, але боїться в цьому зізнатися. Я вже готова розірвати всі зв"язки з ним. Стримую себе, не пишу, не дзвоню йому... Намагалася йому пояснити, що він робить мені боляче навіть один дзвінком. Навіть радила йому зтерти наші контакти, щоб дати спокій нашим життям. Але він так злякався втрати цей зв"язок, що всіма способами утримав мене від цього вчинку. А тепер... Не зважаючи ні на що я продовжую жити ним. Чекаю... Будь-які початки до нового житття закінчуються крахом. З"являється він і все йде шкереберть... Складається таке враження, що він відчуває мою втрату і втручається. Це досить підло з його боку. Він постійно каже, що боїться зробити мені боляче, адже у нього до мене щирі почуття... Я втомилася це слухати, але у мене нічого не виходить!!! Виходить, що сам не гам і іншому не дам! За цей досить тривалий період я відмовилася вийти заміж вже 3м чоловікам! Один з них навіть кликав до себе в Італію. Але мене щось стримує!!!
Допоможіть забути!
Тільки не пишіть, що час лікує, що з часом все забувається! Не правда!!!