Сімейні відносини

Вітаю. Дайте, будь ласка, зворотній зв'язок на ситуацію: вчора чоловік поводився максимально дистанційовано, не питав мене, як я хочу святкувати Великдень, просто виконував мамині вказівки по приготуваннях. Я займалася піклуванням про дітей, прибиранням і готуванням святкових солодощів. Мені було неприємно від його такої поведінки, відсутності діалогу, але я не хотіла накаляти. Він ні про що зі мною не домовлявся. Лише запитав чи я і діти поїдемо до церкви святити паску, я відмовилася. Він вранці поїхав святити. О 7 сьогодні він і його сестра приїхали з церкви. Він мені сказав вставай за стіл. Вчора він не попереджав мене про настільки раннє ранкове святкування о 7 ранку. (це святкування в їхньої родини традиційне, може тому не проговорював окремо) Я зранку ще спросоння запитала чому так рано, я не виспалась і ще полежала. Він зайшов ще раз і сказав вставай, ми тебе чекаємо. Поки я встала, промила вдягнула контактні лінзи і причесалась та вийшла, я почула що всі вже сидять за столом і їдять. Мені стало прикро що він сказав чекаємо а сам просто пішов зі всіма за стіл, не питав ні як я, ні як я хочу, ні попередив про плани святкування. В мене навіть пішли сльози. Я заварила собі кави, взяла печиво і пішла в кімнату. Невдовзі заспокоїлася. Після родинного застілля чоловік веде себе як ні в чому не бувало. До речі, згадую, напередодні святого вечора був серйозний конфлікт зі свекрухою, коли була свята вечеря я сказала що погано почуваюся і не пішла за стіл. Мені було погано через конфлікт, через таке ставлення до мене і трохи через хворобу. Він просто пішов за стіл до всіх. Я сиділа в кімнаті і ридала коли вся родина була там а я залишилася сама. Не поцікавився чому мені погано, не запропонував підтримку. Тоді я після ситуації проговорювала з ним, що мене турбувало і як би я хотіла щоб було. Зараз не знаю чи є сенс говорити якщо вже сказано було багато, і якби хотів зрозуміти, то принаймні намагався б? Мені погано в таких відносинах.