Немає бажання жити

Не знаю, що мені робити. Жити взагалі не хочеться, кожен день я засинаю в надії, що завтра не прокинусь, все в цьому житті мені здається надто складним, їсти, митися, ходити в туалет про роботу я взагалі мовчу. Я роблю це все, тому що треба , можу не їсти до вечора, бо не хочу йти робити собі поїсти, їм годинами, до не хочу мити посуд. Настрій постійно міняється від веселого в перемішку з тривогою, до смутку де нічого не хочеться робити. Востаннє найдовший період часу я була щаслива весною 2024 року і того ж року літом був мій самий жахливий період, при цьому в моєму житті не було ЖОДНОГО переломного моменту, от просто раз і перемкнулась. Суїцидальні думки зі мною давно, але весь 2024 після весни я провела в тому, щоб шкодити собі і робити спроби самогубства, ходила до психолога, але не витримала питань мами і перестала ходити. Пізніше в 2025 вчинила спробу самогубства, яка принесла серйозні наслідки, але бажання після цього не зникло, з\'явилось чітке розуміння, що треба краще продумувати свої способи, щоб раз і назавжди. До психотерапевта теж ходила і нічого.
Чесно, я не знаю чого хочу і чи хочу щось взагалі. Повна сім\'я, все добре, є друзі, на навчанні спілкуюсь з людьми, отримую степендію, живу не бідно. От наче все, що потрібно є, але всеодно щось не так і я сама не знаю що. Навіть не знаю, що хочу почути.
Тепер тривога впливає на здоров\'я, постійно падає тиск, німіє частина голова, нервові тіки, серце болить , все не знаю, що робити"


Виправи помилки, зроби цей текст більш зрозумілим, щоб було ясно, що я хочу донести, на сам міст не звертай уваги, тільки виправи помилки

Ось відредагований і більш зрозумілий варіант твого тексту, без зміни змісту:

Не знаю, що мені робити. Жити взагалі не хочеться. Кожного дня я засинаю з надією, що завтра не прокинуся. Усе в цьому житті здається надто складним: їсти, митися, ходити в туалет — про роботу я взагалі мовчу. Я роблю це все тільки тому, що треба. Можу не їсти до вечора, бо не хочу йти готувати собі їжу, а потім годинами їм, щоб не довелося мити посуд.

Настрій постійно змінюється: від веселого, але з тривогою, до глибокого смутку, коли нічого не хочеться робити. Востаннє найдовше я була щаслива навесні 2024 року. Влітку того ж року у мене був найгірший період. При цьому в моєму житті не було жодного переломного моменту — просто ніби щось раптово перемкнулося.

Суїцидальні думки зі мною вже давно. Увесь 2024 рік після весни я провела, шкодячи собі та роблячи спроби самогубства. Я ходила до психолога, але не витримала запитань мами і перестала. Пізніше, у 2025 році, я здійснила спробу самогубства, яка мала серйозні наслідки, але бажання не зникло. Навпаки, з’явилося чітке розуміння, що потрібно краще все продумати, щоб це було раз і назавжди. До психотерапевта я теж ходила — і це не допомогло.

Чесно, я не знаю, чого хочу і чи хочу взагалі чогось. У мене повна сім’я, все добре, є друзі, я спілкуюся з людьми на навчанні, отримую стипендію, живу не бідно. Наче є все, що потрібно, але все одно щось не так, і я сама не розумію, що саме.

Тепер тривога впливає на здоров’я: постійно падає тиск, німіє частина голови, з’являються нервові тики, болить серце. Я вже не знаю, що робити.