Як поводитися як дружина, а не як мама із своїм чоловіком

Добрий день, шановні психологи! Хочу почути вашу думку. Ми з чоловіком разом вже 16 років, маємо 2 дітей, 7 років і 10 місяців. Останнім часом я все більше помічаю, що наші конфлікти стали відбуватися по колу: я звинувачую чоловіка у його безвідповідальності та безлаберності, а він мене, що я його постійно пиляю, роблю з мухи слона і що можна все набагато спокійніше вирішити. Суть така, що нам класно разом відпочивати і розважатися, а ось коли потрібно вирішувати побутові речі, школа, справи, ремонт, то виходить, що все вирішую я, і скрізь ініціатива іде від мене, а чоловік просто іде за мною і майже зі всім погоджується. Воно наче і класно, але мені б хотілося більше ініціативи з його боку, бо інколи в мене відчуття, що я все тягну на собі, а він просто поруч. Ще важливо, якщо я його щось прошу,то він зробить. Але часто буває і так, що він багато забуває, що потрібно зробити і воно просто не робиться, або я вже беру і роблю. І звісно моє невдоволення росте, і знову конфлікт, і вияснення стосунків. При цьому він мені каже, що ти мене відчитуєш як мама і я в моменті розумію, що я дійсно як мама, або ще краще як базарна баба і фурія в одному. А він навпаки захищається і впадає в дитячу позицію або в підліткову агресивну, починає огризатися, або ігнорує мене і спеціально вирячається в телефон. Я розумію головою, що це погана модель для дітей, але поки що так як є. У таких ситуаціях я прямо відчуваю відчай, злість і зневагу до чоловіка. І мені всеодно не вкладається в голові як я можу одночасно бути *рішалова* з одного боку, а з іншого боку такою ніжною, легкою, життєрадісною і жіночною. Тому моє питання таке: як допомогти собі залишатися жінкою незалежно від ситуації, а чоловіку дозволити бути чоловіком? І ще він каже, що я його постійно тюкаю і критикую. І це дійсно правда. Як мені перестати поводитися як мама для чоловіка? Заздалегідь дякую за зворотній зв'язок!