Образа на матір

мені 35 років, маю двох прекрасних дітей 14 і 8 років. Одружена 18 років. Чудовий люблячий чоловік. Маємо все для прекрасного життя. Але все життя не складаються відносини з рідною мамою. Я вийшла заміж у 18 років, хоча я цього і не дуже хотіла, але мати мене заставила. Я не шкодую, чоловіка я кохаю, і сімя у нас чудова. Але тоді я ще не хотіла цього. але вже як є. З мамою у мене завжди були відносини як між чужими людьми. Мене ніколи не прислухалися, ніколи не чули що я хочу а чого не хочу, завжди робити потрібно було так як сказали. Так не чують мене і посьогодні. Коли я успішна і досконала, зробила себе сама, побудували бізнес із чоловіком і успішно його ведемо. Виховуємо двох прекрасних дітей, які у нас теж і успішні і прекрасні у всьому. Але всеодно довіри матері я не добилася. Жодні мої поради , прохання а інколи і вмовляння на неї не діють. Вона дуже любить своїх двох племінниць, тобто моїх сестер двоюрідних, вона купує їм машини , допомагає фінансово. Навіть з днем народження вітає у соц мережах завжди так : Вітаю мою племінничку Вікусю з днем народження. Вітаю мою племінничку Наташеньку з днем народження. А коли привітання мені адресує то звучить воно так: Вітаю дочку Людмилу з Днем Народження. від цього мені стає сумно, та ще і люди зі сторони це теж помічають. Чому так, я не можу зрозуміти. Що не так роблю я? Ми з чоловіком завжди їздимо чимось допомагаємо, онуки завжди на канікулах у них, ми завжди даруємо дорогі подарунки , як ніби хочемо крикнути, що ми їх любимо, а наші подарунки завжди критикують прямо при нас, і кажуть що їм таке не потрібно. мене це дуже їсть із середини.