Пустота без спілкування

Я почуваюся пустою. У мене нема бажання щось робити, апатія, нема сил. Не можу сама себе мотивувати, дисциплінувати, підтримувати. Світ сірий і поганий. Коли працюю, навчаюсь або просто потрапляю в коло людей, які активні, позитивні, бачать в чомусь хороше, жартують, я переключаюсь і стаю такою ж. Одразу мені краще. Звісно коли люди критикують або жартують наді мною (маю на увазі токсичних людей), мені погано і не по собі. І так важко, але після такого ще гірше. Я добре себе почуваю, коли оточена хорошими людьми. Я швидко підстроююсь під їх настрій, я дивлюсь на світ їхнім поглядом. Зазвичай я дуже серйозно до всього відношусь, важко переживаю невдачі, я тривожна і в мене апатія і безсилля, можливо навіть депресивний розлад (нема проблем зі сном, апетитом, встаю і роблю усі справи, але є тривога, апатія, нема сил і бажання шось робити, іноді я думаю шо легше вмерти, чим тяжко працювати, щоб заробити гроші і вижити). Коли я зустрічаю людей, які простіше сприймають цей світ, жартують (так , у них непросте життя, а в кого воно просте, але вони не втрачають позитивного настрою) мені легше і я не відчуваю внутрішньої пустоти, я ніби наповнююсь їх енергію. Це все добре, коли ти і без спілкування почуваєш себе добре і наповнено, і тобі хочеться жити, працювати, щось робити. Але коли я одна, чому мені погано. Скажіть, будь ласка, що це за розлад? Чи є якісь завдання, які я маю виконувати щодня, щоб поступово виправити це? Буду вдячна за поради.