Question by:
Ан
Age:
30
Стосунки з чоловіком
Доброго дня.
Перебуваю у важкому психоемоційному стані, зокрема значною мірою турбують стосунки з чоловіком.
Коли я намагаюся проговорити те, що мене тривожить з чоловіком, якийсь час він погоджується з тим, що я кажу, обіцяє не повторювати те, що мене ранило (критика, знецінення, звинувачення). Але коли розмова розгортається, коли намагаюся дістатись до суті: чому так вийшло, то зрештою він свою негативну поведінку щодо мене пояснює тим, що я йому чимось не догодила.
І якщо взяти до уваги всю історію відносин, то від його слів я почуваюся знеціненою в кожній сфері.
І зараз мене переповнюють переживання. Мені тривожно, що все це буде далі продовжуватися, страшно що станеться щось ще гірше. Я злюся за таке ставлення до мене. Мені сумно, що тепер вже ніколи не буде довіри, спокою, впевненості що він відноситься до мене справді по доброму.
Найбільше зараз мене турбують сумніви — чи варто ще щось намагатися обговорити, налагодити. Мені хочеться плакати від цього всього.
Я зла сама на себе, що стільки всього стерпіла, і досі тут, і досі чогось чекаю.
Як зрозуміти чи це все, чи ще є якісь шанси налагодити стосунки?
Як зрозуміти, чи я уже зробила все, що від мене залежить?
Щодо розмов, то якщо підходити до них не прискіпливо, то він каже так, був не правий, вибач, виправлюсь. Але далі якщо заглиблюватися, то виявляється, що у чоловіка до мене дуже багато претензій і вимог, і у всьому я йому не така. Найприкріше, що він саме свою негативну поведінку пояснює тим, що я роблю все не так, і це я сприймаю як звинувачення, і як його небажання брати відповідальність за свою поведінку і стосунки.
В свою чергу в мене теж є певні претензії до чоловіка. І я розумію, що ніхто не ідеальний. Але я також думаю, що двоє людей можуть знайти спільну мову і можливість щасливо співіснувати. Мені заважає домовлятися і знаходити спільну мову те, що я не відчуваю від нього по щирому доброго, приязного ставлення, що він мене цінує, що я для нього важлива, а також те, що у відповідь на мої потреби, прохання чи коли я говорю що мені щось не подобається в його поведінці, він на це часто знаходить мою вину — чому через мене саме так. Але при цьому коли я помічаю, що він мене звинувачує, він це заперечує.
Я вже не знаю що мені робити.
Перебуваю у важкому психоемоційному стані, зокрема значною мірою турбують стосунки з чоловіком.
Коли я намагаюся проговорити те, що мене тривожить з чоловіком, якийсь час він погоджується з тим, що я кажу, обіцяє не повторювати те, що мене ранило (критика, знецінення, звинувачення). Але коли розмова розгортається, коли намагаюся дістатись до суті: чому так вийшло, то зрештою він свою негативну поведінку щодо мене пояснює тим, що я йому чимось не догодила.
І якщо взяти до уваги всю історію відносин, то від його слів я почуваюся знеціненою в кожній сфері.
І зараз мене переповнюють переживання. Мені тривожно, що все це буде далі продовжуватися, страшно що станеться щось ще гірше. Я злюся за таке ставлення до мене. Мені сумно, що тепер вже ніколи не буде довіри, спокою, впевненості що він відноситься до мене справді по доброму.
Найбільше зараз мене турбують сумніви — чи варто ще щось намагатися обговорити, налагодити. Мені хочеться плакати від цього всього.
Я зла сама на себе, що стільки всього стерпіла, і досі тут, і досі чогось чекаю.
Як зрозуміти чи це все, чи ще є якісь шанси налагодити стосунки?
Як зрозуміти, чи я уже зробила все, що від мене залежить?
Щодо розмов, то якщо підходити до них не прискіпливо, то він каже так, був не правий, вибач, виправлюсь. Але далі якщо заглиблюватися, то виявляється, що у чоловіка до мене дуже багато претензій і вимог, і у всьому я йому не така. Найприкріше, що він саме свою негативну поведінку пояснює тим, що я роблю все не так, і це я сприймаю як звинувачення, і як його небажання брати відповідальність за свою поведінку і стосунки.
В свою чергу в мене теж є певні претензії до чоловіка. І я розумію, що ніхто не ідеальний. Але я також думаю, що двоє людей можуть знайти спільну мову і можливість щасливо співіснувати. Мені заважає домовлятися і знаходити спільну мову те, що я не відчуваю від нього по щирому доброго, приязного ставлення, що він мене цінує, що я для нього важлива, а також те, що у відповідь на мої потреби, прохання чи коли я говорю що мені щось не подобається в його поведінці, він на це часто знаходить мою вину — чому через мене саме так. Але при цьому коли я помічаю, що він мене звинувачує, він це заперечує.
Я вже не знаю що мені робити.
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
