Криза середнього віку

Пупупу...з чого ж почати.
Почну а там як піде, скоро мені буде 40 років. І якось все іде не так і не тудою, і взагалі незрозуміло куди воно все котиться.
По перше проблеми з сексуальною сферою, дисфункції немає і це чудово. Довгий час маструбував, коли більше, коли менше, види порно раз по раз ставали все химернішими, все відвертішими. Продовжував навіть коли були стосунки з дівчатами, навіть коли одружився, просто щоб зняти стрес і тривожність, в якийсь момент, десь місяць тому відмовився від цієї звички. Бо реально усвідомив що це перетворилось на тупу звичку, на кшталт паління, чи випивання кави з ранку. З відмовою помітив, що зросла тривожність і сексуалізація жінок, так багато гарних жінок.
Не знаю чи я завжди таким був і це гасилося просто на рівні маструбації, але помітив що мені не вистачає простого вагінального сексу, це має бути прямо щось жорстке. Прямо історія про тваринне домінування над жінкою в ліжку, про експерименти, про різного роду БДСМ практики, історія про приниження і прийняття мене жінкою через біль. Натякав на деякі практики жінці, вона сказала категоричне "Ні"
В звичайному житті з жінкою у нас гарні, добрі, веселі стосунки. Але в ліжку я перетворююсь на якогось ненаситного, жорсткого домінанта, експерементатора, дещо в цьому плані подобається дружині, але деякі мої фантазії просто ігноруються. Якби в дружини були свої відверті фантазії можна було б "поторгуватися", а так якось ну ніяк.
Вся ця історія схожа на певного роду компенсацію, про те що я не відчуваю що моя дружина не сприймає і мене як чоловіка, що вона не проявляє своє бажання до мене. Але знов таки суть не в ній, а в мені.
Знов таки відсутність зароблених матеріальних благ у вигляді квартири, машини, гарно оплачуваної роботи ще більше б\'є по самооціні. Проживання разом з нею в квартирі разом з її батьком, якого вона боїться лишати одного, хоча я вже давно кажу про переїзд ще один удар.
Перед початком повномасштабного вторгнення я ще робив якісь плани на краще майбутнє, а потім махнув рукою.
Дружина інвалід першої групи тому я не служу в ЗСУ. Я люблю свою дружину хоча і всяке буває, і розумію що подібне це не привід ні для розлучення ні для зради, але помітив що все більше часу проводжу присвяченим проституткам які багато на що згодні, чи на БДСМ сайтах де спілкуються люди.
Іноді мене просто накриває якоюсь хвилею чорної депресії, стає якось себе шкода і все сумно і мінорно, і нема надії на щось краще. Іноді я мрію щоб в мій будинок прилетіла ракета, бо вся ця "гумка" в голові вже задовбала. Іноді я думаю про те щоб піти і записатись добровольцем на фронт і загинути там - але банально страшно, а раз страшно значит ще хочеться жити, а раз ще хочеться жити то значить не все так погано.
Час від часу я буваю по роботі у військовому госпіталі і бачу хлопців обпечених, без руки чи ноги, які пройшли пекло і розумію що в мене взагалі нема проблем. Поки знов ненакочує чорна меланхолія.