Live:
question author 6 hours тому: «Реакція на відповідь № 391275 для Алла Григорівна Веленко Честно, вы правы. Может меня задевает больше то, что он у меня уже не просит остаться, »
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 6 hours тому: «Доброго вечора Katya Основне питання до психологів - "Почему я начинаю жалеть об увольнении?" Щоб спробувати отримати на нього відповідь, запитайте у себе: " Чи жаліли б Ви пр»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 11 hours тому: «Доброго дня. Насамперед хочу сказати, що Ваші почуття зараз цілком зрозумілі. Коли людина завершує важливий етап життя, навіть якщо рішення було добре обдуманим, сумніви й жаль »
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: qwerty Age: 35

Те що не можливо ні прийняти, ні змінити

Доброго дня.
Є моменти в стосунках з чоловіком за всю історію нашого життя, які болять, їх вже не змінити, жити з цим далі я могла б якби він визнав що цим зробив мені боляче і вибачився, але він, як зрозуміло з наших розмов, визнавати і вибачатися не бажає. А проковтнути як є я не можу, хоч і є моменти хороші, мені важливо щоб все те що було болючим було визнано, для мене це означало б, що він бере свідомо відповідальність щоб не робити мені боляче далі.
Як приклад таких моментів:
- вживання алкоголю і продовження вживання алкоголю навіть коли я пояснила як це негативно на мене впливає і попросила цього не робити чи за потреби звернутися до нарколога;
- продовження вживання алкоголю після того як йому поставили діагноз з яким є ризик втрати працездатності (стати образно кажучи овочем), і на перебіг хвороби судячи з інформації про медичні дослідження в цій сфері, вживання алкоголю безпосередньо впливає;
- переписки з іншими жінками, дзвінки;
- зустрічі з кумою;
- ігнорування порушення моїх меж його родичами, відсутність захисту і підтримки в цьому;
- крики на мене замість підтримки в складні моменти;
- критика, зауваження, знецінювання моїх зусиль;
- пасивність, безініціативність в стосунках;
- ігнорування моїх потреб, бажань, почуттів або їх заперечення.

Зі свого боку я теж робила речі якими його ранила, я це знаю, визнаю і далі так не хочу. Але щоб рухатися далі разом мені потрібно щоб він визнавав і не цурався відкрито подивитися на все що було не так. Мені це накипіло, накопичилося і більше немає місця так продовжувати, а він, судячи з реакцій на розмови, не хоче, не розуміє.

Як знати коли вже все, і більше не варто намагатися щось пояснити, прояснити, намагатися змінити?

Якась надія що може я не так говорила і якби говорила б інакше, то він би мене краще зрозумів, почув, врахував. Може треба було не терпіти, не накопичувати образи — обговорювати намагалася, результату не було, то що треба було не чекаючи йти? Але вже натерпіла і накопичила, і не можу цього не бачити і ковтати невдоволення далі.

Як позбутися надії що я можу щось змінити в цих стосунках? Відчуття що більше вже не можу.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?