Live:
Валентина Михайловна Жемчужникова
Валентина Михайловна Жемчужникова 6 hours тому: «Нет, с детьми недопустимы поцелуи в губы, трогания за попу, и другие подобные проявления. И вы вполне можете достаточно жестко пресечь это, сказав четко про то, что вам такое не н»
Алла Григорівна Веленко
Алла Григорівна Веленко 9 hours тому: «Доброго вечора. Насправді, адекватність в стосунках з рідними людьми цілком залежить від сприйняття самих стосунків. Те, що нормально для одних, для інших може сприйматися як неад»
Володимир Анатолійович Тарасенко
Володимир Анатолійович Тарасенко 12 hours тому: «Добрій день! цитата: «Очень сильное выгорание ,проблема с рутиной» Эх, знать бы истинные причины выгорания(!) Но как это сделать? В Вашем посте идет речь о многих фигурах, нагруж»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Сойка Age: 17

Чи можна побороти себе?

Добрий день. Я не знаю, як правильно назвати свій стан, бо ніхто мені ніколи не ставив діагнозів. Це продовжується вже роки три. Спочатку пам'ятаю десь в 13-14 років я дуже багато плакала вечорами. Сиділа на підлозі або на ліжку і ридала без упину по півгодини. Могла посеред дня зайти у кімнату і хнюпати... Це нікуди не зникло, але стало рідше з часом. Ближче до 15 років я все частіше відмовлялася від будь-яких соціальних взаємодій, типу піти погуляти, та й інші ніби втратили інтерес до мене. Я помітила, що стала лежати постійно, іноді навіть без світла, просто ховалася під ковдру і проводила так 3 або 4 години. Я мовби не відчуваю голоду. Поїла? Добре. Не поїла? Теж добре. Коли мені дорікають, кажуть, що я лінива і сама не можу приготувати собі їсти, я лише думаю про те, а навіщо мені так старатися? Чи не легше зробити якийсь простий бутерброд тільки заради того, щоб шлунок не бунтував... І все.

Мені завжди здається, що усі зусилля, які я могла б прикладати до свого зовнішнього вигляду або здоров'я, це просто марна трата енергії... Я підтримую себе у нормальному стані, але для мене не є пріоритетом постійно мити голову чи робити манікюр. Мені ніби глибоко байдуже, хоча бувають моменти, коли я трохи загоняюся стосовно цього. Я не займаюсь спортом, бо не відчуваю ніякої мотивації, і мені страшно відвідувати спортзал...

Я не можу навіть уявити себе на роботі у майбутньому. Для мене це як величезний тягар, і хоча у мене є якісь амбіції, я чи то лінива, чи то невмотивована... Навіть важно думати про обов'язки, про те, що потрібно буде заробляти, рухатися, робити щось для життя...

Я не можу знайти спокою і радощів у відпустках, у якихось святах, все мені здається без сенсу. І глибоко у душі я розумію, що з таким підходом я нікому особливо й не потрібна. До мене не тягнуться люди (що не дивно), я типу сірої миші у колективі, хоча й відмінниця...

Я намагалася знайти собі хобі, але втрачала бажання займатися будь чим вже через пару днів. Я кидаю все на половині і докоряю собі за це. Але нічого не можу зробити. Я просто не можу змусити себе стати на шлях кращого розвитку подій...

І моє питання у тому, чи можливо взагалі вийти з цього стану самостійно? Чи єдиний вихід – допомога від спеціаліста?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.