Я заплуталась... допоможіть

Відчуваю себе жахливо... з чоловіком 8 років одружена, дітей нема. Він відправив мене за кордон під час війни. Я поїхала з мамою і сестрою. Вже до війни я відчувала, що чогось особливого вже не відчуваю до нього, але він в свою чергу ставився до мене прекрасно. Хоча сварки були у нас, мене це дуже непокоїть і я бачила такі недоліки з якими мені було тяжко миритися, ми їх обговорювали, але нічого не змінювалось.
За кордоном я досить швидко інтегрувалась, вивчила мову і знайшла роботу. Постійно відправляла гроші чоловікові, навіть коли тільки отримувала допомогу (старалась відкладати кожну копійку, щоб чоловікові було легше, бо він працює сутки через троє і йому не вистачало на комуналку. На роботі познайомилась з колегою, якому я сподобалась (це вже я потім дізналась), але ніяких кроків він не робив. Я відчувала, що в мене апатія і дипресія, чоловік хоче щоб я поверталась, а я бачила, що мені вже комфортніше там, де я є. А також друзі які були в Україні дзвонили і писали рідко (і в більшості випадків, коли їм було щось потрібно). Наші стосунки з чоловіком псувались і надалі. Влітку він почав питати чи не хочу я розвестись (як я дізналась у листопаді, то це була перевірка, чи я собі нікого не знайшла). В жовтні ми з колегою почали ближче спілкуватись: на каву, десь прогулятись, я запитувала чому, а він сказав, бо я бачу що тобі погано і хочу тебе розрадити. А в листопаді він зізнався, що він в мене закохався і вже давно. Мені він теж подобався і я в цьому зізналась. В середині листопада я приїхала в Україну до чоловіка і сказала йому, що почуття до нього зникли і так як він питав про розвод, то я згідна зараз ( про симпатію до іншого я не розповідала). У відповідь я почула, що це була тільки перевірка, що він мене любить і ніколи не відпустить. Повернувшись в Німеччину я розповіла це для того хлопця (назвемо його К), у відповідь почула, що якщо я не кохаю свого чоловіка, то чому я повинна з ним залишатись. Ми почали з К. ще більше спілкуватись, але тепер моя мама стояла на варті, тому зустрічей було менше. В мене почались проблеми зі здоров'ям на фоні стресу і ще більша дипресія. Я сказала для К., що мушу їхати в Україну і розібратись. Приїхала зі всіма речами в січні. Почуттів нема, тільки жалість і вина. Я не знаю що робити... хоча чоловік відноситься зараз до мене як до королеви... а я спілкуюсь з іншим і хочу до нього. Але бувають моменти коли трішки сумую за чоловіком, коли він на роботі, але коли дома, то не хочу нічого з ним. Допоможіть будь ласка.