Привʼязаність з мамою чи вигода?

Доброго дня. Знайома з хлопцем більше року, живемо вже більше ніж пів року разом, але разом із його мамою яка не збирається нікуди від нас, живемо у зйомній квартирі, завжди каже за те, що треба маму підтримати, бо у них рік тому сталось горе і не стало його батька… моя мама залишилась в Україні, я їй майже і не мала змоги допомогти матеріально за увесь цей час, хлопець не знайомий з моєю мамою, кличе заміж, але я не хочу жити втрьох з його мамою і не бачу ніякого інакшого розвитку подій що вона зʼїде, кажу йому, але він тільки журиться і навіть злиться на це, просто каже все з часом змінюється, але чого маємо щось робити тільки ми з ним, щоб щось змінилось, якщо ми і так майже за усе платимо… я відносилась до них з мамою як вже до своєї сімʼї, піклувалась, купувала все що треба… натомість коли я здавала кров, мені стало зле, втратила свідомість і лікарі настояли перевірити у шпиталі детальніше мене, але ні він, ні його мама не приїхали до мене, а він ще й просто у паніці зателефонував їй і усе розповів що зі мною, не зовсім розумію що дало йому що він поділився з мамою і заспокоїла вона його, якщо підтримка потрібна була мені. Після такої ситуації я остаточно зрозуміла що не хочу з ними жити… він не міг без мене і настоював щоб я повернулась, що усе змінилось, що він зрозумів усе і більше такого не буде… я повернулась, бо кохаю його, але я не знаю як я можу довіряти цім людям, вірити… та й якось плани будувати на майбутнє, якщо ми все так і живемо втрьох з мамою та і не зрозуміло коли наприклад це може змінитись… виходить що розуміти я повинна тільки, а мене якось не розуміють
Я гадаю він буде постійно так привязан до матері і навіть коли ми може і зʼїдемо кудись він буде постійно з нею на зв’язку, не знаю, для мене це дивно у такому віці і я розумію, що своєї сім’ї так не побудувати…