Що робити, якщо стосунки з сестрою зайшли в глухий кут, а щиро поговорити вона відмовляється

Ми різні - я люблю прозорість і щирість в стосунках. Сестра завжди промовчить, що б я їй не розповіла про себе. Так як би говорила з стіною там, де хотілося б поради, підтримки. На протязі довгих років я власним прикладом старалась показати, як хотіла б спілкуватись, допомагала, займалась маленькою дитиною, поки вона шукала роботу, щоб стати на ноги. Потім вже її дорослий син мав проблеми і я знову взяла відповідальність за нього на свої і чоловікові плечі. І так на протязі всього життя завдяки своїй емпатії, я не чекала на просьби, а сама здогадувалась як і чим треба допомогти. Моя допомога приймалась як належне без слова вдячності, але я цим не переймалась. А коли мені прийшлось в безвиході попросити про допомогу, то вона відмовила, сказавши, що вона нікому нічого не винна. На мій аргумент, що я ж стільки їй допомагала, вона відповіла, що вона про це не просила. Я навіть не знала, що відповісти, бо це була правда - вона мене справді ні про що не просила. З її боку я протягом років відчувала і різкість, критику, знецінення, грубі відповіді, нервовість. Це було для мене дуже боляче. Але я не відповідала тим самим, бо боялася втратити стосунки (ми ж сестри), бо не хотіла прикрості мамі робити. Мама була хвора на онко. Як мама відійшла, то я серйозно вже вирішила обірвати спілкування. Але тут раптом війна. І ми з чоловіком забрали батька з сестрою до себе, бо живемо в безпечній зоні. Не на часі стосунки з родиною розривати. Зараз знов не легко. Вона весь час в претензії до батька за важке дитинство (не заперечую, але я відпустила своє важке дитинство). Весь час нервова, в любий несподіваний момент може підвищувати голос і до мене і до батька (83 роки). Ніколи не знаєш яке слово їй не сподобається. Жодні розмови, що він вже старий і нічого не зміниш не переконують. Каже, що ще невідомо хто скільки поживе, що він всіх переживе. Я весь час розрулюю психологічні напруження між ними. Сама весь час в нервах. Переконую її, що треба розмовляти. Але вона каже (кричить), що взагалі не варто розмовляти, бо це викликає ще більші проблеми. Глуха стіна. Все на догадках і інтуїції. Чи є для мене якась рада, як поступати, щоб дров не наломати. Чи тут вже все давно наломано.