Чи є сенс та можливість побудувати здорові відносини з людино, з якою декілька разів розлучалися (а потім знову сходилися)?

На вашу думку, чи існує реальність стосунків з так умовного чистого аркушу? Тобто за три роки стосунків-гойдалок (було і добре, і образи, і сварки, і розуміння), але зрештою в певні етапи ставилася крапка. Розходилися, переставили жити разом, бачитися, на 2-3 місяці. Але через якийсь час знову сходилися. Звісно, після такої паузи це і сум, і нові яскраві відчуття один одного, наче вперше. Зрештою, через якийсь час попередні проблеми, через які розходилися, нікуди не дівалися і знову приймалося рішення розходитися. Намагання бороти ці проблеми були. І парні консультації у психолога (дуже негативний досвід, який добив, спеціаліст був некомпетентний). І бажання змінювати та змінюватися теж. Але втома, образи та відчай обох не давли ніяких змін, щоб протриматися без сварок і побудувати ці нові стосунки. Зрештою, 3 рази так сходилися-розходилися. Останній раз осаточно розійшлися 3 місяці тому, і знову починаються раптові зустрічі, флірт і тяга один до одного. Сходитися 4-й раз... нууу. Ми ж дорослі люди, головою розуміємо, що не треба і часу скільки витратили, і знову те саме?!?! Ну камон! Люди ж не змінюються. Але з оцим порив повернути, наршеті домовитися і раптом можливо почати жити в повній любові - складно жити. Наче і хочеться вірити в таку ілюзію і повернути людину, але і розумєш, що якщо вже три рази не вийшло, не вийде і на 10-й раз.
Буду дуже вдячна почути ваші думки. Наскільки є хоч маленько здорове зерно в цій невротичній історії?
Можливо, порадите питання, на які потрібно чесно собі і йому зізнатися і зрозуміти що ж таки керує нами?
Дякую наперед вам!