Моя реакція мене бентежить

В мене ніколи не було проблем із емпатією, я легко переймала емоції людей. Не було труднощів з фантазією, інколи уява видається настільки правдоподібною, що я в моменті забуваю про фактичну вигаданість подій.
А ще я люблю дивитися всілякі нехороші відео із зображенням насильства над людьми або тваринами.
І нівечила пташині трупи кілька разів, наскрізь їх ріжучи.
Ідея вбити жабу та розчленувати її тіло сидить в моїй голові вже кілька місяців.
Згадане зверху, як мені здається, необхідне для повного розуміння ситуації і об'єктивних висновків з приводу того, що я опишу далі.
Я вже кілька років дуже часто уявляю, як вбиваю когось. Ріжу, б'ю сильно, мучу, спалюю і топлю. Рубаю. Є періоди загострення, які тривають місяцями, і це стає єдиним, до чого врешті зводяться мої думки і бажання(?). Я майже прийняла, що на ряду із мрій про багатство і дослідження нашого неоглядного Всесвіту, стоїть жорстока аморальна примха. Тож мене хвилює та дуже-дуже бентежить моя реакція. Коли я все це уявляю, я навіть не встигаю вхопитися за секунду, в яку починаю посміхатися. Широко і задоволено. Я бачу, як жертва кричить, і хочу кричати також, ненароком за нею вголос повторюю. Дихати стає важко, очі мої широко розплющені, але перед ними зовсім не стеля. Я глибоко вдихаю і шумно видихаю. Це здається мені жахливо неправильним, і мені цікаво, чи дійсно це так? Чи нормально так реагувати на якісь фантазії. Нехай і безпосередньо самі відео такого характеру викликають у мене подібне.