Як зрозуміти, що не так, якщо не так абсолютно все?

Добрий вечір! У свої 34 я зрозуміла, що моє життя в абсолютному глухому куті, виходу з якого я наразі не бачу. Або просто втомилася цей вихід шукати. Я не знаю, коли в моєму житті щось пішло не так. Я завжди думала, що все ще попереду, що все встигну. А зараз мені здається, що пів життя пройшло, а я не встигла ще зовсім нічого. Стосунки з чоловіками в мене не складались ніколи, особистого життя майже не було. Десь-колись поодинокі зустрічі, невдалі спроби. Усе це було недовготривало і без будь-якого натяку на серйозність. Тому я більше займалася роботою. Ні, я не була кар'єристкою,але хотіла заробити на все, чого не вистачало з дитинства. І це мені успішно вдавалося. Оскільки своєї сім'ї не було, всю свою любов віддавала племінникам. Діти брата стали для мене як своїми. Іноді мені було страшно від думки про те, що я своїх дітей колись не зможу так полюбити, як люблю їх. Я не пропускала жодного виступу в садочку, максимально прикладала зусиль для того, щоб зробити їх дитинство незабутнім. Не шкодувала ні часу, ні сил, ні грошей. Згодом я почала розуміти, що живу ніби чужим життям. А моє просто стоїть на місці. В ньому не відбувається зовсім нічого.А останнім часом все взагалі пішло в прірву. Я втратила роботу. Брат розлучається з дружиною. Вона налаштувала дітей проти всієї нашої сім'ї. Вони не хочуть зі мною ні бачитись, ні говорити. Я втратила найдорожче, що в мене було. Мені надзвичано боляче це усвідомлювати, але я розумію, що мені треба думати про себе, про своє майбутнє, а не продовжувати жити чужим життям. Я намагаюся знайти роботу, але вже більше пів року в мене нічого не виходить. Я кожного дня розсилаю резюме, ходжу на співбесіди. В мене гарна освіта, два червоних дипломи, досвід роботи в іноземних компаніях. І ніякого результату. Я пробую також не за спеціальністю, в різних напрямах і навіть різних містах. Навіть після успішного проходження стажування, в останній момент щось йде не так. Я просто не маю сил щось пробувати далі. У мене зовсім не залишилось грошей, зараз сиджу на шиї у мами. Вона мене розуміє і підтримує, але я усвідомлюю, що так бути далі не може. Почались проблеми зі здоров'ям, лікарі сказали, потрібно чимшвидше завагітніти, щоб перешкодити росту фіброми. Крім того, якщо зволікати з вагітністю, то в силу віку і вродженої патології будови матки, питання дітей взагалі буде сумнівним. Такої критичної ситуації, як зараз, в мене не було в житті ніколи. Я просто не знаю, з чого почати і що робити далі....