Після розлучення у 2018, у 2020 познайомився з жінкою, проживаємо разом 4 роки у її міста та квартирі. Останнім часом відчуваю,що живемо як брат і сестра всі почуття на повазі

Коротка перед історія.
У 2020 мені подобались дві жінки. Одна (яку я не обрав) мав почуття сильніші, була симпатія, закоханість, але відчував що з нею буде не просто у побуті. Вона жила в Києві, але орендувала квартиру, як я зрозумів не найкращі умови. І хотіла щоб я коли будемо жити спільно знайшов щось краще і разом жили. Це десь 15-20.000 грн в місяць. Я їй не казав так прямо, але засумнівався, бо ну я приїду я не мав впевненості що мені будуть платити більше 20.000 грн зарплати. Одна справа заплатити за оренду комунальні, а інша, ще мати витратити на харчування, і все інше, забезпечувати сім'ю. Тому я відмовився. Не знаю можливо це й не правильно. Але глянув реально на ситуацію, і зрозумів, що хоча б 40.000 треба. Але на ті професії де я б хотів працювати, такої зарплати не пропонували. Хіба можливо треба було йти, на те, що мені не подобається. Наприклад робота водієм. Але я відмовився, і я перестав спілкуватись, і якось так все минуло.
До іншої жінки я не мав сильних таких почуттів як до першої, але відчував що з нею якось простіше. Можливо це й тому, що вона не ставила таких умов. Я переїхав до неї, живемо спільно у її квартирі. Я працюю, вона працюю. Заробляю не багато 25.000 грн. І вона заробляє, але якось вистачає на нас двох, (Вона не має дітей), на харчування, на авто, щось відкласти. Тобто щастя відчувається, якось все нормально, і вона задоволена, і я щасливий не зважаючи що ми ж не так багато заробляємо.
Але проблема в тому, що останній час я живу з нею як брат і сестра без емоцій, ніби я з нею через повагу, що вона добре до мене відноситься, і я теж добре до неї. Тобто от романтичних почуттів, внутрішніх емоцій, тепла не має. На початку стосунків вони теж не були дуже сильними, але щось мінімальне відчувалось ( звісно не так як до першої жінки)
І у мене питання? Що це таке? У мене сформувалась звичка вже чи як це назвати? До чого це може призвести? Я наприклад не готовий йти, але і за звичкою без емоцій, якось теж не хочеться жити з жінкою. Говорити з нею ніби не боюсь, але не можу наважитись. Відпускати її теж не хочеться, не знаю чи це через прив'язаність чи через що... Як це все можна змінити? Інколи бажання поїхати десь на відпочинок удвох і кохатись з ранку до вечора (хоча не знаю чи сил вистачить), бути удвох, нікуди не спішити. От хоч є відчуття що живемо як брат і сестра, і інтим не надто часто, але коли є нестримне бажання, то я так шалено її хочу, що дах зносить