Live:
question author 10 hours тому: «Реакція на відповідь № 391314 для Людмила Петровна Колесник Дякую за відповідь і допомогу»
Людмила Петровна Колесник
Людмила Петровна Колесник 10 hours тому: «Вітаю ! Насамперед хочу сказати: те, що з Вами зараз відбувається, — нормальна реакція психіки на надзвичайно сильний стрес. Коли людина чує діагноз "рак", мозок нерідко переходит»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 14 hours тому: «Доброго дня. З цим впоратися можливо лише так як Ви в розповідаєте. Розуміючи, що є ніби дві частини Вас. Одна раціональна, реалістична, яка бажає знайти реальну работу та працюват»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Marko Age: 17

Ревность, страх и сдерживание эмоций

Не смотря на то что я хочу себя считать сильным человеком, я очень эмоциональная и даже не знаю откуда взялось такое, но почитав немного, я вычислила что, то что у меня сразу же наворачиваются слёзы просто от того что на меня повышают голос- травма, но детство у меня было хорошее и не были так как маму, она всеми силами пытается прервать порочный круг насилия в воспитании и старается поддержать меня. Тем не менее я также боюсь предательства, хотя и меня никогда не передавали, я понятия не имею откуда у меня это всё взялось. Но вопрос не совсем в этом, я и так знаю что ревную свою подругу которая стала первой кто начал со мной общаться после перехода в новую школу, с 5-ого класса, мы обе были изгоями, после я начала меняться и меня перестали гнобить, её конечно тоже, но с классом она не так сильно общается как я, зато пытается влиться в компанию в которую попала я. Ещё летом я её попросила чтобы мы сидели в этом году вместе, вспомнить былые времена как бы, да и я хочу посидеть с ней. Но тут она мне написала что решила что лучше я и ****, подруга из моей компании, будем меняться местами чтобы никого не обделять, с учётом войны и накапливающихся эмоций я же чувствовала себя странно, опять эта ревность которую я сдерживаю, потому что знаю что не имею права ограничивать человека в чём либо, но когда писала ей что чувствую что уже случилось непоправимое и что я ненавижу общаться с людьми и что я отравляю общество- опять катились слёзы и сильная сдавливающая боль в ушах, горле и скулах, вопрос именно в этом, мне очень тяжело и я не знаю что сделать с собой. Я с детства представляю в голове как я умираю и люди узнав об этом начинаю сожалеть что довели меня, только раньше я такое придумывала с родителями и знаю что я далеко не одна такая, это ли банальное желание чтобы тебя пожалели или под этим может скрываться что-то серьезное?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?