Live:
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 2 hours тому: «Постійні сварки у шлюбі – це найчастіший запит, з яким приходять сімейні пари на консультації до психолога. Але тією чи іншою мірою сварки зустрічаються в будь-якій парі, не буває »
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 17 hours тому: «Доброго дня. Якщо слідувати Вашому тексту, то може безпека для вас було чимось більш важливим ніж якась умовно кажучи свобода емоційних проявів. Захоплення емоціями асоціювалося з»
Дмитро Олексійович Ратушний
Дмитро Олексійович Ратушний 17 hours тому: «Доброго дня. Мабуть дійсно важливо як Ви відноситеся до себе. В чому ваші сумніви та незадоволення собою. Які відношення між ідеалом Себе та реальною. Як ви це приймаєте і справляє»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Іра Age: 22

Ненавиджу своє життя та боюсь щось змінити

Добрий вечір!
Останнім часом у мене в житті дуже багато ненависті. Я працюю репетитором та ненавиджу це. Я ненавиджу своїх учнів і витрачаю багато нервів. Але в той же час боюсь щось змінювати, боюсь розпочинати нову роботу, тому що в мене не вийде і в мене буде недостатньо грошей, і я знаю як на це відреагує мама.

Я живу з мамою, та почала працювати тільки у 21 рік, а до того часу мама декілька разів натякала, що інші вже працюють, а я ні. І коли я завершила навчання, я дуже боялась не знайти роботу, я боялась, що буде казати мама і як осуджуюче вона буде дивитись на мене. Типу, що вона працює кожного дня, приходить з роботи, а я нічого не роблю. Вона розповідала знайомій(я була присутня), що ось моя дочка(я) працює, а не так як син її колеги, що сидить у мами на шиї.

Я не пишаюсь тим, ким я працюю, тому що це не приносить мені радості. Розумію, що я б хотіла бути кимось іншим, але не тією людиною, яку мама(та бабуся) хочуть бачити.

І ось я працюю більше пів року, та копила гроші або на психологічну допомогу або щоб кинути цю роботу та деякий час відпочити і мати змогу знайти щось інше.
Вирішила трохи відкритись мамі, сказала, що хочу пакувати свічки(мені недавно показало рекламу цієї роботи, та вона звучала непогано) та хотіла б кинути роботу. Проте я говорила несерйозно, мама звісно ж сприйняла це серйозно. Знову я відчула засудження з її сторони. Вона сказала, що чи вважаю я нормальним так робити і що я опускаюсь на сходинку нижче, хоча закінчила філологічний.

Останні тижні, які я жила надією, що ось ближче до літа кину роботу, знову є якимись недосяжними.

Я хочу кудись втекти, але я боюсь. Я боюсь, що в мене нічого не вийде, я боюсь осудження зі сторони мами. Я думала, що якщо, я залишуся без роботи, у мене буде підтримка, але я відчуватиму лише провину.

У мене ще є варіант, що я залишусь на цій роботі та на накоплені гроші піти до психолога, щоб у майбутньому зʼїхати, щоб бути собою.
Як ви вважаєте?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?