Live:
Виктория Владимировна Носенко
Виктория Владимировна Носенко 13 hours тому: «Добрый день. Поддерживаю вышесказанное коллегами. Больше склоняюсь к версии, что ситуация с партнером актуализировала психологическую травму обесценивания. Поэтому, Ваша психика ищ»
question author 15 hours тому: «Реакція на відповідь № 391490 для Володимир Анатолійович Тарасенко Год я чувствовала себя нормально, созванивалась с ним ежедневно но он по телеф»
Марта Калина
Марта Калина 20 hours тому: «Добрий день! Те, що з вами сталося (небажані дотики, обмацування інтимних зон, чи погладжування проти вашої волі), це сексуальне насильство, І в цьому немає вашої провини. Ви були»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Денис Age: 29

Не знаю куда двигаться

Меня зовут Денис, мне 29 лет. Моя проблема в отсутствии профессионального развития. Я закончил школу лучше всех в классе, поступил в университет на финансиста, закончил его с красным дипломом, поступил в аспирантуру, закончил ее и защитил диссертацию по бухгалтерскому учету. Но в то же время сфера моей деятельности хоть и косвенно связана с моей специальностью, но все равно далека от нее. Во время учебы в университете я нигде не работал и даже не подрабатывал, хоть и было несколько неудачных попыток устроиться в банк, но мне там отказали три раза подряд. Поступив в аспирантуру, я параллельно пошел работать в коллекторскую компанию заниматься взысканиями по телефону. Мне эта работа приносила и приносит большой кайф, мне нравится повышать голос на должников, манипулировать ими. На такую работу берут всех подряд без образования сразу после школы. Но такая работа мне не мешала писать диссертацию по бухучету. После ее защиты мне никто не предложил остаться на кафедре из-за отсутствия вакантных мест. Я решил остаться в коллекшене. И работаю там до сих пор. Меня эта работа устраивает, все нравится, разве что зарплата не каждый месяц дотягивает до желаемого уровня (все зависит от возвратов). Но получается что я 9,5 лет потратил на получение высшего образования и степени доктора философии, а теперь работаю на должности, где вообще не нужно образование. Меня иногда грызет червячок внутри, который просит поменять работу. Но я не меняю. Есть два направления, куда бы я мог пойти (поделюсь сомнениями):
пойти преподом в вуз - мечтал всю жизнь об этой работе, но вакансий в вузах нет сейчас и вряд ли будут в условиях войны. К тому же думая об этой работе, я представляю картинку в голове: студент мне задает какой-то вопрос, а я не знаю на него ответ. Эта картинка вызывает во мне дикий ужас;
пойти работать по специальности в практическую сферу - тут проблема другая, мне кажется что мне не хватает знаний, что нужно еще что-то выучить, курсы какие-то пройти, что я не пройду ни одно собеседование, я представляю как меня коллеги обзывают тупым и безмозглым, говорят, как ты написал диссертацию, какой из тебя ученый, если ты ничего не соображаешь. Это все я очень ярко представляю.
Ведь получается, что моя ученая степень никому не нужна и работодателя не интересует вовсе. Всем нужен опыт работы, да и то не факт что с ним устроишься.
Я ничего не могу предложить работодателю - только ученую степень и 5 лет опыта работы в коллекшене. Все.
Скажите, как лучше? Менять работу или нет?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?