Я лишня

Я не знаю як жити в світі у якому я лишня, де б не була. Справжня самотність це коли тебе не розуміють. Мені бракує людини що розділяє ту ж ношу що і я.. Це ноша яка наявна у мізерно малої кількості людей у світі. Все що залишається, це змиритись. Так не хочеться. Надто багато емоцій які шкребуть душу кожен день, будучи ВЧЛ це те ще випробування. Емоціям я вдячна, а одночасно і ні.. як ніяк завдяки ним я можу творити, добре творити. Але це велика плата за здатність це робити. Проте хто як не я. Я знаю що нічого не залишається як чекати і далі йти, так і роблю. Проте кожен день, кожен день це. Я ще більше ізолюваоась від людей, не можу з ними говорити. Ненависть, її так багато, так багато. Вона їсть зсередини. Тому в мене і вірші злі, завжди злі, я виплескую її у них. Але і цього недостатньо. Мистецтво це завжди плід емоцій, але таким чином я й справді, справді віддам своє життя цьому мистецтву. Можливо я б хотіла мати вибір, але вже вибрано за мене. Світ вибрав. Вибрав що моє щастя це знищити себе заради світу. Я не про самогубство.. мені не дозволено. Мені хотілося виговоритись, тому не обов\'язково відповідати, дякую