чоловік помер, дуже боляче

Коханий чоловік помер. Онкологія. Лікувався більше 1,5 року: операція, хімія, опромінення, і потім знов хімія. Увесь цей час я була поруч і мені здавалось що ми все подолаємо. Але ні. Його нема.
Коли він помер в мене було відчуття, що мене виключили. Якісь люди, щось ходять, питають мене про щось, родичі прибирали, привезли труну, а я могла хіба просто спостерігати за тим, я майже не плакала на похороні, в мене майже не було ніяких відчуттів. Мені хіба хотілось когось міцно триматись за руку, бо то відчуття руки то було єдине реальне в тому всьому, а все інше наче я фільм дивлюсь. А тепер пройшов місяць і приходить усвідомлення реальності. Його реально нема. І вже ніколи не буде... А мені все нагадує про нього: всі кімнати, всі меблі він скручував, він клав плитку і ламінат. Наші діти мені нагадуть про нього. І це так якби мені щось відрізали. Я працюю і це єдине, що мене рятує. І хоч ненадовго відволікає. А так мене майже нічого не тішить. Мені не хочеться доглядати за дітьми, але це наспарвді єдине що має сенс, і єдине цінне що він залишив мені. Діти вже не маленькі і їм тепер теж боляче. Вони плачуть і скандалять неконтрольовано, хочуть постійно моєї уваги. А я задаюсь питанням як я помру я зустрінусь з ним? Мені треба психологічна допомога? Мені буде коли небудь легше?