Сумніваюсь в партнері

Зустрічаюсь з хлопцем майже 3 роки. Це мої перші стосунки. Хлопець молодший за мене на півтора року. У стосунки вступала осмислено. На той момент вперше закохалась і бачила в партнері все, що вважала важливим для себе. Зараз живемо разом і маємо спільний бізнес. Стосунки у нас гарні, можемо конфліктувати, але все обговорюємо. Зазвичай почуваю себе щасливою з людиною. Але є декілька моментів, які мене тривожать.
У мене є відчуття, наче я обрала людину не за своїм рівнем. Я відчуваю себе розумнішою і більш розвиненою в багатьох важливих мені сферах. +у мене була краща освіта ну і я постійно шукаю шляхи до усвідомленого життя. Він теж розвивається, але в чомусь іншому. Через це іноді ми наче різними мовами розмовляємо, хоча він цінує те, що отримує від мене, а мені наче і класно від цього, а наче іноді хочеться, що зі мною поговорили моєю мовою. Через це я іноді чіпляюсь до якихось дрібниць в ньому. Ця модель стосунків мені відома, бо з мамою я часто відчувала те саме. Я була її розсудливою подружкою, сама дуже рідко могла бачити в ній радницю/наставницю. Колись працювала з психотерапевткою над цим.
Зараз я не розумію, варто насолоджуватись тим, що я отримую в наявних стосунках (отримую я теж багато: веселість, легкість, спільність інтересів, турботу, простоту, пристрасть, ніжність) і шукати те, чого не вистачає в собі/в психології/в друзях чи можливо варто подумати про вихід зі стосунків