Боюсь дорослішати,не хочу дорослішати.

Я Аня і мені 19. Навчаюсь на 4 курсі у творчому Вузі на вокалістку.
Зараз усі мої друзі їздять на заробітки,живуть окремо від батьків. Я розуміючи,що і мені треба покидати рано чи пізно батьківське гніздо ловлю панічну атаку. Я так не хочу і боюсь цього. Хочеться бути біля мами. Допомагати їй. Я ніби зупинилась у дитинстві. Мене це лякає. Я сама не розумію чому і що мене лякає. Мені просто хочеться бути з батьками поруч,бути їхньою маленькою доцьою. Раніше я про це думала,але було рано для таких думок. А от уже скоро й 20. Мені не хочеться своєї сім‘ї,але я маю коханого. Як це відпустити? Я сама дуже тривожна людина. Маю невроз нав‘язливих станів ,щось у цьому роді. Я розумію що всім не хочеться дорослішати,але у мене це аж до паніки. Так не повинно бути…(((