Live:
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 4 minutes тому: «Вітаю «Що я роблю не так?????» Я б пошукала відповідь у вашому дитинстві: як будувалися відносини в батьківській родині, між батьками, між вами та батьками. Ми будуємо віднос»
Світлана Володимирівна Матюха
Світлана Володимирівна Матюха 9 minutes тому: «Ви вже досить чітко розумієте, чого хочете, Але пошук роботи у вас зараз пов’язаний із досвідом сильного тиску, тому й виникає відчуття, ніби ви знову "наступаєте на ті самі граблі»
Яна Дмитрівна Кузик
Яна Дмитрівна Кузик 19 minutes тому: «Доброго дня. Нажаль, якою б розгорнотою не була відповідь, така тривала та повторювана історія зі стосунками як Ви описали, може потребувати уваги і роботи в терапії, досліджен»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Fachrija Age: 40

Страх

Добрый день. Мне 40. Коротко говоря, я была единственной дочкой. Мама ушла из работы вроде - чтоб мной заниматься, но я ходила в 2 школы. Когда приходила, все время были замечания что в тетрадках что-то не так. Были крики, истерики, если не будешь учиться...даже поднимала руку, чтоб ударить. Обзывала змеей. Она сама, как и бабушка страдали видимо неврозом, падала на улице, в магазине. Помню, мне это было страшно, я боялась, считала, что это я виновата.
Первое "на-подобие панической атаки" случилось кажется на школьном мероприятии, где-то в 8 лет. Я стеснялась, дрожала, не могла улыбаться. Потом мама спросила с недовольством почему я себя так странно вела. Все должно было быть на пятёрки. Когда играла с детьми и маме не понравилось - вытаскивала меня. Одевала очень старомодно, резала волосы на коротко. Уже в университете тоже все ей мешало, лазила по моих вещах. Раз с татой что-то читали в моем компе, смеялись над тем, в кого я влюбилась, и я когда это услышала , пошла в кровать - там у меня началась неконтролируемая дрожь. К этому дошли частые выступления на публике перед которыми я "умирала" и ожидания, что я буду продолжать в консерватории. Так и начались приступы паники, которыми я страдала каждый день 3 года. Я только потом поняла что со мной происходит.
С родителями я не общаюсь, они сами так решили, вернее мама, которая папу держит на поводке. Приступы паники редкие - стараюсь не доводить себя до предела.

Сейчас я живу в агрессивной среде. Она полна сплетен, докладов, ругани, ожиданий. Что-то начинается по моей теме, у меня нервы .. Бывает страх с утра, тошнота... Малейший выход на публику - трясутся руки, даже не могу взять посуду в руки. У меня впечатление, что эта среда меня убивает, что она мне чужая и противная. Мне хочется стать ассертивной, не бояться дать отпор, но, увы малейшее мое замечание вызывает у меня чувство вины. Я просто не могу. Поменять среду, жизнь - возможно, но сложно очень. Хотелось бы скорее поменять себя и перестать быть этой плохой дочкой. До сих пор где-то чувствую себя не очень женственной из-за того, что меня стригли на малчика до 14 лет, а что говорить про другие дела. Много всего...но это что главное, я написала.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?