Live:
question author 1 second тому: «Дякую. Доповнення: ми живемо разом у країні його походження,Німеччині. Ми розмовляли і не раз про те, чи влаштовує кожного з нас ця ситуація. При тому мій погляд більш песиместични»
Вікторія Коханська
Вікторія Коханська 1 second тому: «Вітаю dzhuz Вам справді потрібна допомога - "суїцидальні думки та періодично завдаю собі шкоди" це серйозний привід звернутися по допомогу, враховуючи тривалість симптомів, краще »
question author 1 second тому: «цитата: «Понад рік він має іншу сім'ю (дружина і прийомна дитина)» Перепрошую, неправильно висловилася. Не прийомна дитина, а пасинок.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Эмма Age: 23

проблема личного характера

Здравствуйте, уважаемые психологи! В душе я ребёнок. 2 года назад меня изнасиловали и порезали ножом… была я девственницей. Жить не хотелось, но поддержала подруга. Появилась пустота и равнодушие к жизни. Никаких интимных отношений (кроме поцелуев) у меня до этого случая не было. Потом были недлительные отношения, все бросали из-за того что я ребёнок. Пару месяцев назад у меня появились отношения. Очень хороший парень, который знает о происшедшем и сказал что это «наша проблема» и действительно старается мне помочь. Он другой, я чувствую что ему действительно нравлюсь и вижу это. У нас особенная связь, может потому что родились в один день… Но я понимаю, что он парень и ему нужны полноценные отношения да и самой давно пора жить интимной жизнью но у меня не получается. я ОЧЕНЬ боюсь и стесняюсь, девочка я скромная, хоть и общительная и часто весёлая… Боюсь и стесняюсь не только первого раза, но и любого что касается интима… когда целуемся, всё хорошо, тем более он спрашивал как мне нравится целоваться и что он делает не так. УЖЕ даже нормальная реакция на то, когда он трогает и целует грудь, но когда он начинает расстёгивать мои джинсы, хотя и говорит что секса не будет, я замираю и боюсь… а ещё я очень боялась притронутся к его пенису. Начинали с касаний через трусики, потом без них… но я себя чувствую некомфортно и не могу привыкнуть… потом пробивает на смех, потом и его тоже :) но так всё время не может продолжаться. Его постоянно тянет к моей груди. Я, то нормально реагирую, то обижаюсь. Что ему нужна только она, а не я… портится у меня настроение - портится у него. На долго ссорится не можем, нам плохо друг без друга. Я хочу быть с ним, я в этом уверена. Как переступить эту черту и быть нормальным человеком, помогите пожалуйста.
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.