Live:
Алла Веленко
Алла Веленко 1 second тому: «Доброго дня. Згодна з колегами, що дуже складно робити якісь висновки, спираючись лише на Ваші слова. Адже ми не можемо знати, що саме, насправді, змусило дівчину спершу почати хо»
Сергій Юрійович Половітько
Сергій Юрійович Половітько 1 second тому: «цитата: «Отак от. Ситуацій багато, ну, типу, дуже багато. Втомилася дуже сильно. Хоча я кохаю цю людину. Я йому говорю, він мене не слухає. І в нього постійна відповідь, що це не п»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 5 hours тому: «Я Вас розумію. Ви хочете іншого ставлення до Вас. І Ви гідні цього. Але, якщо чоловік не висловлює явного бажання змінюватись, то Ви тільки нерви витратите. Коли чоловіки дуже хо»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Dasha Age: 20

После болезни стала запуганной и нерешительной

Добрый день, год назад у меня случился тяжелый невроз, в последствие которого лежала в псо, до сих пор принимаю антидепрессанты. После разнообразных проблем со здоровьем, которые то и дело возникали, и того ужасного состояния в котором я долгие месяцы жила, мое мироощущение изменилось. Я сильно ссорилась с родителями, от меня отвернулись друзья, когда это все происходило. Теперь замечаю, что избегаю прогулок и общения, т.к. думаю что выгляжу «не такой как здоровые люди, не принимающие таблеток», боюсь что меня сочтут тупящей на простых вещах, неспособной к живому общению. Стала больше сидеть у себя в комнате, вместо того чтобы проводить время с семьей. Скажу прямо, я не чувствую себя идеально, по вечерам то и дело двоится в глазах, а от таблеток и правда возможно туплю. Никак не могу принять себя такой как все, все кажется что я по-прежнему человек с проблемами. Жду от мира подвоха, боюсь вернуться в болезненное состояние, не могу радоваться жизни. Может если б не было симптоматики, этого бы не было, однако она все же есть и я гораздо комфортнее себя чувствую у себя в комнате, когда мне не дают поручений и когда не зовут гулять. Казалось бы, хорошо, раз мне так нравится, но задним числом я понимаю, что я такой не была и это неправильно, но лучше быть в одиночестве чем обьяснять каждому почему я не могу кататься на каяках (голова чуть кружится, возможно от лирики) и почему не гуляю вечером (по вечерам садится зрение). Надоело постоянно осознавать то что я отличаюсь от остальных и что возможно это не пройдет. Хотя я не перестаю надеяться. В учебе больше не стараюсь особо, от поездки по гранту пришлось отказаться, потеряла смысл заниматься наукой, раз из-за учебы произошел нервный срыв, потеряла смысл поиска отношений, думаю мол зачем какому-то парню девушка с неврозом если можно найти нормальную, постоянно думаю что мир отлично справляется без меня, что мой универ, что мои «друзья», все работают, все живут полной жизнью, а я теперь ничего не хочу, лишь существую, таким образом, чтобы психологически особо не напрягаться, смотрю видосы, поигрываю на гитаре, читаю книжки, молча жду чуда, что в раз станет понятно зачем была болезнь, каково призвание и что все станет как до болезни, хотя и понимаю что без моих усилий вновь начать воспринимать реальность без опаски не получится. Какой совет мне можете дать? Что со мной не так?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.