Стрес

Мама одружилася з вітчимом коли мені було2 роки.Пам'ятаю ще як приносила погану оцінку то діставалося.Одного разу вітчим і до синяків побив.Коли народився брат,любов вся перейшла на нього.Після сварок з вітчимом я немогла обніматися і лащитися з мамою.вона ніколи мене незахищала.я лишень чула “розумне телятко дві матки ссе,а дурне ніодного“.захищала мене бабця.але і вона вплинути на них немогла.любові від мами небуло такоі як до брата“приголубити,поцілувати“.Потім дойшло до того що вітчим іідою погрожував,тобто що я іі незаробила.постоянно гнав з квартири.Бабця бачучи цю ситуацію казала щоб я зрозуміла що я окрема республіка.і от мені 30,маю сина,хорошого люблячого чоловіка.Чоловік хотів би ще одну дитину ,а я ні.за життя заклалася різниця.з братом ми неспілкуємося,бо настроював вітчим проти мене і настроіів.До мами я невідчуваю любові,а іі вимагають,особливо бабця кажучи що то твоя мама і так неможна.Я нераз пробувала донести мамі що вона незахищала мене і ніколи на мій бік неставала.Гавіть коли був з братом конфлікт вибирала його сторону.я була завжди винна.Бабця уже старенька переживає,нервується.Вона пережила недавно дві операціі,і стала дуже нервовою,проходячи до нас кожен день заставляє все робити як вона хоче,незважаючи на мою думку,і на те що я живу в своіій квартирі.Я ій неперечу,але розказуючи іі донькам“мамі і тьоті“,вони кажуть що я мушу терпіти,бо вони терпіли іі.Я постійно мушу жити по іі правилам.якщо я недзвоню мамі то бабця заставляє,я пояснюю що сама вирішу коли і що робити,але іі це невлаштовує.Я звикла до того що я для мами окрема республіка.а вони упрікають в тому що мама з малим помагає,що так неможна.я стараюся пояснити що внук є внук ,а дочка то дочка.