Question by:
Ivanna
Age:
23
Почуття тривоги не дозволяє нормально жити
Доброго дня! Мене звати Іванка, мені 23 роки.
На даний момент живу із хлопцем (він іноземець, 25 років, приїхав навчатися в Україну на інженера).
Разом ми вже 2 роки, за цей час багато чого сталося (я закінчила університет, деякий час була в дома, потім робота у великому місті, два переїзди і зараз ми знову у тому ж місті, звідки все почалося). Він навчається в університеті, а я там працюю.
Здавалося б, все добре, все наладилося, ми щасливі що пройшли усі труднощі.
Але я не можу впевнено себе почувати, останнім часом все частіше присутні почуття страху і тривоги, паніка та поганий настрій без вагомих на це причин.
Я розумію , що стала дуже залежною від коханого, намагаюся робити так, як він хоче, аби йому було добре, а потім у ці моменти абсолютно забуваю про себе, те чого хочу я.
На даний момент у мене немає друзів, бо перестала спілкуватися з ними. Кожен день мого життя схожий, робота – квартира – магазин(продуктів).
Намагаюся боротися із цими почуттями, але нічого не виходить.
Постійні думки про майбутнє, наше майбутнє та чи воно буде? Адже він нічого не говорить, а коли питаюся то відповідь - потім, все потім!
За цей час він не познайомився із моїми батьками, а мене зі своїми, хоча я неодноразово просила про це. Як мені поводитися у цій ситуації?
Я його кохаю і хочу бути із ним у майбутньому, створити сім’ю, народити дітей.
Але постійні думки про це не дають спокійно жити. В голові – він закінчить навчання і поїде додому, а я як дурочка остануся одна. Як позбутися цих нав’язливих думок?
На даний момент живу із хлопцем (він іноземець, 25 років, приїхав навчатися в Україну на інженера).
Разом ми вже 2 роки, за цей час багато чого сталося (я закінчила університет, деякий час була в дома, потім робота у великому місті, два переїзди і зараз ми знову у тому ж місті, звідки все почалося). Він навчається в університеті, а я там працюю.
Здавалося б, все добре, все наладилося, ми щасливі що пройшли усі труднощі.
Але я не можу впевнено себе почувати, останнім часом все частіше присутні почуття страху і тривоги, паніка та поганий настрій без вагомих на це причин.
Я розумію , що стала дуже залежною від коханого, намагаюся робити так, як він хоче, аби йому було добре, а потім у ці моменти абсолютно забуваю про себе, те чого хочу я.
На даний момент у мене немає друзів, бо перестала спілкуватися з ними. Кожен день мого життя схожий, робота – квартира – магазин(продуктів).
Намагаюся боротися із цими почуттями, але нічого не виходить.
Постійні думки про майбутнє, наше майбутнє та чи воно буде? Адже він нічого не говорить, а коли питаюся то відповідь - потім, все потім!
За цей час він не познайомився із моїми батьками, а мене зі своїми, хоча я неодноразово просила про це. Як мені поводитися у цій ситуації?
Я його кохаю і хочу бути із ним у майбутньому, створити сім’ю, народити дітей.
Але постійні думки про це не дають спокійно жити. В голові – він закінчить навчання і поїде додому, а я як дурочка остануся одна. Як позбутися цих нав’язливих думок?
Liked: 1 from 1
What are these ratings?
Question Ratings
Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.
You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.
If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.
For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.
