Live:
Віталій Бондарчук
Віталій Бондарчук 3 minutes тому: «Привіт, дуже шкода, що тобі доводиться проходити через цей біль, страх і самотність. Те, що ти відчуваєш огиду та гнів до себе - це дуже поширена реакція, але, будь ласка, знай: ти»
Володимир Тарасенко
Володимир Тарасенко 1 hour тому: «Вітаю! цитата: «Я не можу перестати відчувати провину після прийому їжі» Співчуваю Вам. Природа явища, яке відбувається з Вами, носить психологічне коріння, хоча і має назву РХ»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 8 hours тому: «Самотравмування (селфхарм) - це форма аутоагресії, її виражається в навмисному або підсвідомому прагненні наносити тілесні ушкодження самому собі. Причини можуть бути різні. Найч»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Алена Age: 40

Развод?

Здравствуйте!
Помогите принять правильное решение.
Второй раз замужем. От первого брака ребенок 14 лет. Сначала была очень счастлива с мужем. Но приблизительно через год начала понимать, что меня не слышат. Я очень неуверенный в себе человек, отношения с мужчинами заканчивались тем, что меня оставляли. Поэтому очень мужа ценила, на то, что не нравилось по отношению ко мне старалась не обращать внимания, а ценить то, что он делает хорошего для нас.
В общем все хорошо, не хватало только внимания, совместного отдыха. Обеспечивал нашу семью продуктами полностью. Я это очень ценю, так как зарплата у меня очень маленькая.
В последние годы возникли споры на политической почве. Оказалось, у нас кардинально разные взгляды на происходящие события. Очень ссорились. Несколько раз решали расстаться. Но потом как-то улаживалось.Я старалась избегать тем, вызывающих ссоры.
Очень обижает что, когда ссоримся, я сильно плачу, муж не делает ничего, чтоб меня успокоить. Занимается своими делами. Я ночью могу выйти на улицу, его вообще это не волнует.
Три месяца назад я забеременела. Муж всегда очень хотел ребенка. Я не была уверена, что хочу, но он так любит детей. Но ничего не получалось. Через несколько лет, когда уже не ожидала, вдруг забеременела. Муж очень обрадовался, поддерживал, возил к врачам. Беременность протекает тяжело. Первые месяцы угрозы срыва, постоянные простуды.
Я плохо себя чувствую, постоянная усталость.
23 февраля я не поздравила мужа. Когда спросил почему, ответила, что теперь не хочу праздновать этот праздник.
После этого он перестал со мной нормально общаться. Только сухо, по делу. Он так всегда делает, когда обижается. Ничего не объясняет, просто практически перестает общаться. Я и раньше очень тяжело переносила такие бойкоты. Сейчас и подавно. Плачу уже третий день. Мужу как бы все равно. Просила так не относиться ко мне, хотя бы из-за ребенка - говорит, что относится нормально. Сегодня вызвала на разговор, сказал, что очень разочаровался во мне, что для него это праздник, а я не поздравила. Что не может относиться ко мне по-прежнему. Что исполняет свои обязанности, будет помогать, но уже не любит.
Я не уверена, что хочу так. Я его люблю и мне больно видеть его рядом, но игнорирующего меня.На мои слезы не обращает внимание, говорит "насильно мил не будешь", что не может с собой поделать.
Я сказала, что в таком случае лучше расстаться вообще. Но плачу, не уверена, что поступаю правильно.
Как быть?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.