«Самітність існує лише в самотності. Розділена самотність вмирає.»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Ліля Age: 23

Отак

Не думала, що ця подія виб*є мене із колії, заставить так плакать.
П*ять років назад в мене погіршився зір. Лікар призначив носити окуляри. На щастя, я купила контактні лінзи, і все було супер. Тобто ніхто цього й не знав. Але тепер все по-іншому. Через певні проблеми я не можу носити контактні лінзи (принаймні певний час - але це вже триває досить довго). Тому мені довелося купити окуляри. Я (принаймні я так думала) психологічно була до цього готова. Адже моделей окуляр зараз є багато. Та й вибрала я собі класні - мені сподобалось як я в них виглядаю. Я навіть йшла по місту в них впевнено.
Але... все відбулось по-іншому, коли я опинилася в колі знайомих мені людей... Їхні погляди і необдумані слова... Мені так було боляче... Я відчула себе метеликом, якому відрізали крила...
Все тривало буквально 10 хвилин... Після того я просто вибігла... без окуляр... заплакана...
Боюсь, що більше їх не одягну... Ношу їх лиш вдома...
Я не знаю як справитись з цими негативними почуттями. І як мені побороти цей комплекс чи що? Напевно справа ж не в окулярах... Хоча... Не знаю...
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.