Розгубленість після гіперопіки та сімейної агресії

Мені 21 рік. Я виріс у діда й бабусі в умовах гіперопіки. Вдома часто була напружена атмосфера. Дід поводився нестабільно, інколи агресивно, лунали погрози на адресу інших членів родини.
У дитинстві я намагався бути ідеальним. у поведінці, у порядку вдома, у всьому. Мене часто не відпускали з дому, використовуючи маніпуляції. говорили, що якщо я підум, то зі мною щось станеться, а вони цього не переживуть. Це триває й досі, навіть тепер, коли мені 21.
Я часто тікав до матері, але там був відчим. Він військовий, регулярно вживає алкоголь. Були ситуації, коли він залякував нас, поводився агресивно. Рік тому я заступився за матір, після чого він сильно мене вдарив. Мені довелося тікати з дому й кликати на допомогу. Протягом останнього року такі втечі повторювалися 2 рази.
Після цих подій я майже постійно перебуваю в саморефлексії. прокручую старі конфлікти, боюся людей, помилок і відповідальності, постійна зміна настрою. Часто відчуваю тиск у грудях і важкість дихання. Особливо гостро це проявляється, коли я бачу відчима або бабусю з дідом.
Цей текст, скоріше спроба виговоритися, ніж прохання про пораду, тому не сприймайте надто серйозно. Я майже не контактую з людьми через боязнь, але відчуваю що не можу тримати це в собі.