Як усвідомити власні бажання та стати щасливою (хоч мінімально)

Вітаю!

Як-то кажуть краще пізно, аніж ніколи. Напевно, це прозвучить сумно, але я роками жила з відчуттям внутрішнього дискомфорту, бо не прислухалася до себе. Мені не подобалося, що відбувається в моєму житті. Та я вважала (не знаю чи це сама так думала, чи це був вплив оточення), що іноді треба перетерпіти, докласти зусиль, щоб отримати бажане. Коротше, можливо в мені живе честолюбство, але десь у випускному класі я почала мріяти про успішну кар'єру. Відразу скажу, що коли я стала на кар'єрний шлях, то досить швидко почала в ньому розчаровуватися, але не покидала цих зусиль. Так от, за 10 років, що я побачила. Чи досягла я певних вершин? Ну, якщо врахувати, що починала я своє сходження з касира в маркеті, а зараз працюю на адекватній, але незначній посаді у великій компанії, то чогось таки досягла, але не того, що хотіла. Та є одне "але" - я настільки втомилася, що вже не хочу докладати зусиль, проявляти ініціативу. Навіть зараз, не дивлячись на хороше місце роботи, мені вже не хочеться чогось досягати. Мене це стало бентежить останнім часом. І я спробувала згадати про що я дійсно колись мріяла. І мені завжди хотілося мати родину (яку я так і не створила, бо постійно циклилася на роботі). І для мене головним було не сам факт заміжжя. Мені хотілося мати гармонійну родину, де були б любов, підтримка, щирість, розуміння. Та я так довго думала, то встигнеться, то воно мені не так треба, що вже і забула, що таке стосунки. Але з іншого боку думаю: а раптом я розчаруюся так само як і у своїх кар'єрних прагненнях? Чи дійсно те про, що ти мріяв перед сном було істинно твоїм бажанням?
Можливо, сумбурно написала, тому готова додатково описати за потреби)