Робочі взаємовідносини

Доброго дня. Працюю в одній медичній установі в Європі. Увесь колектив, включаючи начальника, місцеві, і я в усіх аспектах тут іноземка. Колектив очолює мій керівник — міцний високий чоловік, 55-58 років. Мені 45 років. Він одружений, його дружину я бачила на корпоративній вечірці. Також жінка близько 60 років.

Суть мого питання: я не можу зрозуміти поведінку мого керівника щодо мене. З перших днів моєї роботи він почав сприймати мене більше, ніж просто співробітницю. Щоразу, коли інші колеги не бачать, він кладе руку мені на плече і запитує, чи все у мене гаразд. Такі тактильні контакти відбуваються дуже часто...Якщо він хоче просто поговорити зі мною на короткі життєві теми і ми випадково зустрічаємося в одному з кабінетів офісу, він демонстративно зачиняє двері, щоб нам ніхто з інших співробітників не заважав розмовляти.

Не зрозуміло як, але він помічає найменші зміни в моєму житті і в моєму стані. На роботі всі ходимо в медичних масках, тому облич і емоцій майже не видно. Одного разу я працювала у пригніченому стані, тому що помер мій близький родич. Того ранку я взагалі не бачила начальника. Працювала, як зазвичай. У цей момент я відчула спиною, що він зайшов до мого кабінету, і раптом запитав, навіть не бачивши мого обличчя: «Тобі погано, так? Щось трапилося?». Дізнавшись деталей, сказав, що готовий мені допомогти у будь-якому форматі, особливо, в грошовому.

Якось у мене з’явилися неприємні болячки в роті. Ну, хто, окрім мене, може про це знати? Нікому не скаржилася. І знову він підійшов, подивився і сказав: «Ти захворіла, так? У тебе щось болить?» Дізнавшись про мою проблему, оскільки він стоматолог, він одразу відвів мене до кабінету, обробив мої рани в роті та дав із собою мазь. Наступного ранку він приніс мені вітаміни і сказав, що у мене авітаміноз, і тому я маю неприємні болячки на слизовій ротової порожнини.

Цього тижня він підійшов до мене на роботі, поклав купюру мені в кишеню і сказав: «Це тобі». Я запитала, чому він це робить, і він відповів, що просто задоволений моєю роботою. Ми часто перетинаємося у коридорах офісу, і я бачу, як він ловить мій погляд. Чесно кажучи, я почуваюся ніяково. Я не з тих жінок, які фліртують із чоловіками, і тим більше не відбиваю їх у дружин. Але все ж... Мені хотілося б дізнатися вашу думку, шановні спеціалісти. Це просто таке батьківське проявлення турботи про мене з боку цього чоловіка, чи у нього є почуття до мене як до жінки? Буду вдячна за відповідь.