Батьки і освідчення

Добрий вечір! Я живу з мамою, тато за кордоном, але я для нього найдорожча, а він для мене. З мамою часто сварки і непорозуміння. 5 днів назад хлопець зробив мені пропозицію, коли ми поїхали відпочивати з палатками на 3 дні. Так як з мамою ми не говорили я просто їй скинула відео. На що вона відповіла «вітаю. Будьте щасливі». Ані дзвінка, ані привітань нормальних. Коли ми приїхали додому мама просто мовчала ні слова не сказала. На наступний день я вже не змогла і перша заговорила. На що почула багато образливого. Але суть така: «немає тата їй важко. Який розпис, для неї це буде не свято. Вона хоче, щоб тато теж був присутній і все було як в нормальних людей. Мій хлопець мав би її попередити що збирається пропозицію робити. І взагалі вона хотіла, щоб я їй поз дзвонила в той день. І бути з нами, бо ми її виставили за борт.» і все в такому роді. В мене вже немає сил плакати. Я не хочу вже нічого. Я не думала, що такий день перетвориться в якийсь траур. Відчуття ніби я завагітніла в 15 і вони просто стараються прийняти ситуацію. Як поступити я не знаю. Да, тато для мене дорогий, але коли закінчиться війна і так, як просить мама почекати рік-два, то який сенс був пропозиції. Я просто не знаю що робити, бо на мене давлять всі. Я була щасливою, поки не повернулась додому. З хлопцем я почуваю себе щасливою. Але батьки. Я не знаю як бути. І я вже просто виню хлопця, бо він зробив пропозицію. Чого не почека, чого ми спочатку не зʼїхались. Я злюсь, бо рахую що він мене кинув і я сама розхльобую всі проблеми.