Live:
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 25 minutes тому: «цитата: «Я маю навчитися бути щасливою сама, а потім вже як я сама по собі буду щаслива можна і чоловіка поряд. Але як стати самостійно щасливою. Ні сил ні бажання нічого. З чог»
Ирина Константиновна Зубиашвили
Ирина Константиновна Зубиашвили 9 hours тому: «Розрив стосунків — це важко, адже це передбачає втрату того, що було звичним і комфортним. Перебуваючи у стосунках, ми будуємо спільну історію, створюємо спогади та формуємо емоцій»
Тетяна Штапова
Тетяна Штапова 10 hours тому: «цитата: «З жінкою напружене спілкування протягом декілька років. Намагався поговорити, що роблю не так, але мені відповідали ти сам повинен бачити. Я тобі стала як мама.» Вітаю! З»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: trnt Age: 21

Я не можу вийти з ізоляції, в яку сама себе загнала

У мене, здавалось б, взагалі ніяких проблем ніколи по суті не було. Я просто десь у підлітковому віці почала закриватися від всіх, мало розмовляти. Характер у мене насправді схильний до сильних перепадів настрою, я то дуже шумна, то через хвилину затикаюсь. У мене вже роками постійно є внутрішня тривога та часті депресивні епізоди тривалістю від пари тижнів до декількох місяців, і дуже короткі періоди, коли мені хочеться щось робити. Хоч щось. Я працюю на роботі з маленькою зарплатою, але зате мені майже не доводиться спілкуватися з людьми, а графік плаваючий і теоретично дає мені багато вільного часу, щоб не запускати навчання. Але в результаті ніяких сил на навчання так і немає. Дистанційне навчання звело на ні будь-які мої попередні спроби знайти друзів, хоч в той же час мені дуже комфортно на самоті. Зараз я знімаю квартиру з матір\'ю в чужому для нас місті і тут у мене немає ніяких хоча б знайомих. Я не розумію, яким чином люди взагалі знаходять друзів, відносини, компанії. Коли у мене з\'являється можливість поспілкуватися з реальними людьми, я різко віддаляюся і ігнорую будь-які спроби людей зі мною зблизитися. Те ж саме з родиною. Я хочу спілкуватися з людьми, але в той же час я хочу від усіх втекти. Кожен раз, коли я говорю щось про себе відкрито, мені хочеться придушити себе за те, що я кажу занадто багато. Я хочу стати невидимою для усіх, але мені в той же час сумно залишатись абсолютно непомітною. Чи можна це хоч якось пояснити?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?