Зрада батька

Навчаюсь в універі,в іншому місті. В мене дуже крута сім‘я,хоч маленька(мама,тато і я:) Нас завжди ставлять у приклад і я постійно гордилась своїми батьками. Кілька тижнів тому почала помічати зміни у батьковій поведінці. Він все частіше затримувався на роботі,став приділяти дуже багато уваги своєму зовнішньому вигляду,зависав у телефоні,ніби приховуючи щось. Моя цікавість та «чуйка» підвели мене до того,щоб зломати йому сторінку. Я це зробила. Одразу побачила переписку з коханкою. Вона була його колегою. Не буду вдаватись у подробиці їхнього діалогу...все було і так зрозуміло. В той момент мене розривало з середини. Тоді моє життя поділись на ДО цього моменту і ПІСЛЯ. Я кожного дня плачу,злюсь,кричу в душі... Всі завжди називали мене «татова донечка»,бо то й справді так було. Я дуже багато часу проводила з ним. Але тепер він для мене ніхто...не авторитет,не приклад для наслідування.. я зненавиділа його і здається,ніколи не пробачу. Не розумію як можна було так вчинити?!!!!? В голові багато думок,багато уявлень про цю розмову,коли я зізнаюсь,що все знаю... Мовчу тільки з однієї причини...МАМА! Я не хочу бачити її сліз та істерик,не хочу завдавати їй болю. Я зневірилась у людях,не вірю нікому,особливо чоловікам. Коли НАЙБЛИЖЧА ЛЮДИНА тебе зраджує,бреше та лицемірить..як бути далі? Не знаю,як все буде,але МОГО НАЙКРАЩОГО ТАТА я втратила назавжди... не хочу бачити його і їхати на вихідні додому. Соромно,що маю такого батька. Хочеться кричати на весь світ про свій біль,але терплю....