Live:
question author 8 minutes тому: «Реакція на відповідь № 391373 для Оксана Юрьевна Селезнева 1. "І все було б непогано, якби ви вдвох прийняли рішення, що ваш брак стає гостьовим.»
question author 1 hour тому: «Реакція на відповідь № 391355 для Ирина Константиновна Зубиашвили "Таня, чому Ви вирішили, що Ви стара? Є біологічний вік (це лише цифра в паспо»
Оксана Юрьевна Селезнева
Оксана Юрьевна Селезнева 1 hour тому: ««…типу гостьовий брак» Він не « типу», він гостьовий і є. І все було б непогано, якби ви вдвох прийняли рішення, що ваш брак стає гостьовим. А так, здається, вас примушують прий»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: krik Age: 27

Я часто жалею о том, что у меня есть ребенок

Здравствуйте. Хотелось бы услышать профессиональное мнение: может мне со своей проблемой пора не к психологу, а на стол к какому -нибудь профессору Преображенскому на лоботомию?

Моей дочери 2,5 года. Здорова физически и, как уверяют врачи, умственно пока тоже. А вот я, похоже, уже нет. Я больше не могу слышать ее крик. Любая мелочь и жест наперекор вызывают пронзительный крик. На попытку "поговорить по душам" или отвлечь чем другим крик перерастает в вой сирены. И так целыми днями. Та тонкая броня, которую я выращивала на ушах последние годы истончилась. Когда она начинает орать у меня искажается картинка в глазах, начинается тахикардия, трясутся руки и я впадаю в истерику, я рыдаю, стучусь головой о твердые предметы, меня начинает колотить в такт с работой ее горла. Я перестала с этим справляться и себя контролировать. Если раньше у меня хватало выдержки реагировать на это спокойно, то теперь у меня выключатель просто сломался!!! Я слышу ее крик - у меня в голове падает планка. Убедившись, что она довела меня до нужного состояния - она уходит в свою комнату, занимается своими игрушками, как будто ни в чем ни бывало, у нее даже ни единой слезинки не бывает во время этих концертов. А меня еще полчаса трясет, а потом я прорву времени лежу, уставившись в одну точку и хочу удавиться.
Мне страшно....потому что я хочу одного - ТИШИНЫ!!! Я с трудом дожидаюсь возвращения мужа, чтобы оставить ее с ним, запереться на кухне и выпить несколько порций алкоголя до легкого состояния "одновалентности".
А иногда мне хочется чьей-нибудь смерти, лучше всего - своей. Я ведь понимаю, что это полный непорядок, если в момент, когда мой ребенок на меня орет - мне хочется взять ее и трясти, трясти, трясти!!!

Я люблю ее, я без нее скучаю, но я не могу ее больше слушать. Скажите, я совсем плоха или есть выход, которого мне по слепоте самой не найти?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.
Want to ask a psychologist a question online for free right now?