Live:
Валентина Жемчужнікова
Валентина Жемчужнікова 13 hours тому: «Если честно, то понятнее не стало про ваши отношения какими они были до войны, про какие обиды жена говорила? Сейчас да, что-то накопилось и отношения как к соседей. Но были ж год»
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі
Ірина Костянтинівна Зубіашвілі 14 hours тому: «Анна, Ваша проблема трапляється часто. Ви звикаєте до "милої версії" чоловіка з м'яким голосом, до його турботи. А потім трапляється щось. Він відповідає грубо, починає зникати. »
Світлана Матюха
Світлана Матюха 15 hours тому: «Вітаю. Ви пережили багато випробувань із самого дитинства, і заочно визначити, що саме з вами відбувається, неможливо. Однозначно ваш стан потребує уваги фахівця. Особливо турбуют»
You are reading a translation of this question from the original language: Ukrainian
Question by: Оля Age: 17

Как мне выйти из этого состояния?

Дело в том, что я уже довольно давно мечтаю стать певицей. Да, наверное, это глупо, но я все равно хочу этого. Суть в том, что мне всегда внушалось, что такие профессии, как певица, актриса, модель итд.-это не для меня. Родители всегда говорили мне, что у меня нет таланта и вообще ни одного шанса. Хотя я им никогда не рассказывала. Если бы они сейчас узнали о моей мечте, то, вероятно, как и всегда, посмеялись бы надо мной. Надо мной всегда смеялись и не только родители, но и ровесники, причем как в детском саду, так и в школе. Сейчас я в 11 классе. И я настолько не уверена в себе, что до сих пор не научилась даже петь. У меня просто какая-то дикая зажатость и я просто не могу с ней справиться. Каждый раз приходя на занятие по вокалу, я уже знаю, что просто потрачу время впустую. И я не продвинулась ни на шаг, хотя уже скоро взрослая жизнь и все такое. Я знаю, что нужно что-то делать, чтобы достичь цели, но я настолько боюсь провала, что у меня просто нет сил что-то делать. Я каждый день проживаю в адских муках, потому что бесконечно корю себя за свою слабость, за то, что ничего не делаю, а если и делаю, то этого слишком мало. Но от этих угрызений мне становится только хуже. Родители, естественно, давят, говорят, ты ничего не хочешь (хотя это совсем не так!), ничего не можешь, ничего не добьешься, ничего не делаешь. Но от их слов я только часами рыдаю и продолжаю ничего не делать. По сути все это происходит из-за страха провала. Именно он и не дает мне двигаться. И все эти мотивирующие фразочки лишь ненадолго успокаивают, но я все равно продолжаю бояться. Ощущение, что у меня просто нет сил ни на что. Как мне выйти из такого состояния?
...
What are these ratings?

Question Ratings

Users can vote for questions they like. The best questions are featured in a special section of the website.

You can vote for a question if you found it interesting, well-described, or believe that the psychologists’ answers would be valuable for many others to read.

If you vote for a question, a link to it may later appear on your personal page in the "Liked Questions" section. Negative votes will not be displayed anywhere.

For psychologists, the questions they like will not be displayed on their personal pages.

Want to ask a psychologist a question online for free right now?

Psychologists’ answers

There are no answers to this question yet.
This question is archived. New replies are no longer accepted.
Log in or register to answer.